"Я гєнєральный дірєктор, у мєня 1760 чєловєк работаєт, а ты солдат, п...здуй рыть окопы..." - каже керівник виробництва вікон.
Моя думка - ми зараз дотаційні. Ми воюємо здебільшого за іноземні гроші. А наша, "простигосподи", економіка обслуговує перш за все наші нові ліца. Депутати, які вчора були ніким, сьогодні всі як один - мільйонери. Це ж з бюджета гроші в тому числі? Купа привілеїв, зарплати, відкати, оборутки, бонуси, "вступні квитки" (про які згадував Червінський, є в моїх попередніх дописах).
Так як я з Харкова, якраз я уявляю, який це зараз бізнес - робити вікна. Коли у нас після одного прильоту авіабомби їх вилітає за раз сотні і тисячі, вибуховою хвилею зносить скло не тільки в епіцентрі, але й в навколишніх багатоповерхівках. А коли прильотів тільки за раз 5-6? В різних районах, або всі шість - в один, але ж який масштаб? А коли це щодня? А коли це третій рік поспіль? А коли це тільки одне місто, а їх таких, страждаючих, не одне? Це зараз над прибутковий бізнес - але не треба хапати зіркову хворобу та вести себе як бидло.
Бо будь-який бізнес існує, доки твоя земля захищена. Тими самими, кого ти зверхньо посилаєш в окопи. Навіть якщо вони менш освічені за тебе (хоча судячи по риториці того директора, я вже маю сумніви). Окупантам пофіг на вікна для українців. Хіба що ти продасиш їх по зниженій ціні, і вони вивезуть їх до себе на росію. Якщо куплять, а не просто відберуть.
Тому для мене дилеми насправді немає.
Економіка працює лише в умовах наявності держави. Якщо держава окупована, зруйнована, знищена - кому ти зі своїми вікнами потрібен?
