З СССР ми принесли з собою ще одну погану рису, яка сьогодні розділяє суспільство - ми ніяк не хочемо визнавати, що можемо помилятись.
Так, в СССР помилятись було смертельно небезпечно. Не пішов у культпохід - ворог народу; пішов, а вистава не сподобалась - ворог народу. Навіть в період перебудови треба було ходити строєм.
Будучи вчителем, я відмовився писати план особистої перебудови. На зборах сказав, що не буду перебудовуватись, бо я й до того був нормальний. Загудів зал. "Што ти випєндріваєшся!" - найпоміркованіше звинувачення. Половина учителів перестала зі мною вітатись, а одна вчителька не вітається досі...
Але про помилку.
Треба зрозуміти найпростіше: помилка - це спосіб подорослішати. Як для юнака, так і для сімдесят літнього.
Усвідомивши помилку, ми позбавляємося тієї негативної енергії, якою була наповнена наша свідомість.
Усвідомлення помилки - гарний спосіб удосконалювати свій духовний світ.
Для прикладу. Ми симпатизували Саакашвілі. Але ми не знали, що Москва нагло використає його діяльність, щоб розхитувати Україну. А зараз багато людей не просто не хоче визнати свою помилку, а вперто відстоюють своє право на неї.
Так, право на помилку має кожна людина, і людина часто помиляється, але вперто відстоювати свою помилку може тільки...
Навчимося визнавати помилки, поборемо протистояння у нації.
