Втім, Кремль в останні роки намагається переходити "червоні лінії" мало не щодня, так, щоб всі звикли до цього, як до норми. Але це не означає, що черговий перехід не потрібно не помічати.
У Росії протягом останніх місяців розповідають про боротьбу Української держави з УПЦ Московського патріархату, "репресії" проти священнослужителів, втручання у церковні справи. Але при цьому країною, у якій православний священик, що відправляється на побачення до в’язня, може бути затриманий під безглуздим приводом, виявляється аж ніяк не Україна. Климента затримали на окупованій території, в Криму. Затримали представники російських силових структур. І якби не увага політиків і медіа, ще не відомо, чим би завершився інцидент і не опинився б архієпископ в одній в'язниці з Павлом Грибом, якого він вирішив відвідати.
Репресії проти священнослужителів - звичайна практика Москви протягом останнього століття. Навіть після дозволу відродити діяльність церкви, навіть після встановлення щільної "опіки" КДБ над церквою в Москві продовжували переслідувати тих священиків, хто насмілювався вести себе як справжній пастир. Тому що Кремлю не потрібні справжні пастирі. В уявленні російського керівництва священик - це той, хто допомагає посиленню режиму з Біблією в руці. А той, хто служить людям - ворог і повинен бути відправлений до поліції. У цьому сенсі спроба затримання архієпископа Климента - продовження традиції тиску на чесну церкву. Але не тільки.
Це ще й сигнал Константинопольському патріархату, нагадування про те, що в Росії не змирилися із відновленням прав Київської митрополії і наданням автокефалії ПЦУ. Москва може безкарно і демонстративно глумитися над архієпископом канонічної церкви - і ніхто не може нічого протиставити цьому нахабству.
Канон у Росії визначає не Константинопольський патріарх, а сімферопольський поліцейський.
