За часів СРСР я молодим лейтенантом служив на тимчасово окупованих Росією Курилах і трошки у Москві. У січні 1992-го все кинув і повернувся до України. Певний час спілкувався з тими, хто залишився по ту сторону добра і зла, але 2014-й рік поставив жирну крапку на цьому спілкуванні.
Тим більш несподіванним виявився дзвінок у месенджер одного з тих, хто разом зі мною починав військову кар`єру у 90-х. Наразі він, як з`ясувалось, знаний військовий політолог, наближений до Кремля.
Питання до мене було суто приватним і таким, що не стосується українсько-російських відносин. Але... Перш ніж закінчити розмову, я не міг не поставити питання, яке мені закидає багато друзів: "Наскільки можливе широкомасштабне вторгнення Ерефії в Україну?"
Питає: "Чесно?" Авжеж, кажу - чесно...
Ось дослівна відповідь: "Москва не всесильна, Москва не універсальна, інструментарій її обмежений. До цих пір тільки армія і гроші були її інструментами. Але грошей вже не так й багато (кляті санкці!). До того ж, їх треба комусь давати, а давати їх на(в) Україні вже нікому. Армією можна взяти регіон під контроль, але ні утримувати, ні розвивати армією його не можна. Потрібні регіональні еліти, які візьмуть на себе відповідальність. На Донбасі та в Криму такі еліти ми зазделегідь виховали, але на інших українських територіях їх не залишилось. Або вони взяті під жорсткий контроль з боку СБУ та ЦРУ (о, Матка Боска!). Наразі Порошенко й нашу церкву майже прибрав до рук, а на неї у нас було багато сподівань. Дешеві повії на кшталт Бойка чи Медведчука особливої погоди не роблять - ми добре знаємо їм ціну. Якщо переможе Зеленський? Будемо максимально використати його слабкість та відсутність досвіду, але великих сподівань на докорінну зміну курсу України Кремль не плекає - Порошенко та Вашингтон якісно зробили свою роботу. Що далі? Основну ставку робитимемо на внутрішньоукраїнські роздраї, підтримуючи абсолютно всі антисистемні, націоналістичні та антидержавні рухи. Мета: максимально ослаблювати державність та демонструвати світу вашу нестабільність. Далі - по ситуації."
Розпрощались холодно і, думаю, назавжди.
Спеціально не буду коментувати наведені слова - висновки та припущення робіть самі. Я ж бажаю всім друзям-бандерівцям гарного ранку та чудового дня! Поборемо.
