Це повна імплементація рішень, які нададуть автономію окупованим районам Донбасу і амністія лідерів бойовиків. Якщо спростити ці умови російського президента, ми побачимо, що Путін хоче збереження повного контролю над Донбасом (а, можливо, і розширення території контролю, адже не випадково ж він спрощує порядок видачі паспортів). Так, Донбас номінально буде вважатися українською територією, але насправді буде державою в державі. Путін хоче уникнути ситуації, при якій в разі врегулювання конфлікту територія Донбасу повернеться під контроль Києва. Але при цьому йому потрібно, щоб маріонеткові "політики" окупованого регіону брали участь в управлінні Україною - ось навіщо йому потрібна амністія.
При цьому умови Путіна - це не умови закінчення війни. Це всього лише умови, на яких він згоден зустрітися у "нормандському форматі". І вже зрозуміло, що ці умови не зміняться - тому що Путіну не потрібно їх змінювати. Більш того, він може розраховувати, що західні учасники "нормандського формату" чинитимуть тиск не на нього, а на українського президента Володимира Зеленського. Тому що якщо і Зеленському, і Макрону для доведення своєї політичної спроможності потрібна зустріч в "нормандському форматі", так нехай український і французький президенти і розбираються між собою. А Путін може почекати.
Не випадково досвідчена Ангела Меркель не бере участі у цьому балагані надій, тому що прекрасно усвідомлює його приреченість на невдачу. Еммануель Макрон поводиться зовсім інакше, хоча і він вже став висловлюватися щодо самої можливості проведення зустрічі в "нормандському форматі" більш обережно, ніж в недавньому минулому. Можливо, зустріч з Путіним у форті Брегансон продемонструвала французькому президенту всю марність його зусиль по зміні позиції російського колеги.
Але залишається колега, чию позицію немов би можна змінити - український президент. Сам факт того, що Макрон говорив про зміну влади в Україні як про якийсь «новий фактор» у вирішенні конфлікту - так, ніби Україна не жертва, а учасник війни і закінчення конфлікту дійсно залежить від позиції її президента, а не від позиції президента Росії - вже говорить про маніпулятивні підходи французького президента і його готовність використовувати недосвідченість Зеленського для досягнення власних політичних цілей. А у кулуарах Брегансону французькі дипломати розповідали журналістам про те, що Зеленський зробив якісь нові - і нікому поки не відомі - пропозиції, з якими Путін може погодитися. І це доводить, що маніпуляції «доброзичливців Кремля» на Заході не знають ніяких «червоних ліній».
Тому що єдина пропозиція, яку Зеленський може зробити Путіну і з якою російський президент погодиться - це беззастережна політична і військова капітуляція України перед ворогом.
