На місті прибічників президента Зеленського я б не поспішав глузувати з теми «то Порошенко призначив прем’єра/генпрокурора/голову ДБР/міністра МВС/тощо і тощо». Якщо всі ці люди всерйоз збираються в політиці затриматися надовго, з питання кадрового їм треба не глузувати, а зап’явши рукави працювати над ним вдень і вночі. «Лиха година відкриє людину», - казали предки. Історія України рясніє випадками коли значного лідера в момент скрути зраджували особи, яких лідер сам зібрав і наблизив до себе. Приклади? Та будь ласка.
Северин Наливайко, один з козацьких ватажків у 16-му ст. до рук поляків потрапив не у бою – він був виданий на покарання своїми ж братами-козаками. Козаками поляками були видані отамани Павло Бут (Павлюк) та Іван Сулима. Знаючи цей звичай, завчасно втекли з козацького табору отамани Тарас Трясило і Дмитро Гуня. Тощо.
Так, не треба пекти раків і ховати очі. Звичка у мить скрути, видавати ворогам свого ватага, а самим включати режим «не винні ми – біс і цей придурок нас поплутали», нашим предкам-козакам були неабияк притаманна.
Особливо зловісно ця звичка проявилася за гетьмана Мазепи. Російські історики не брешуть – донос полковника Іскри і генерального писаря Кочубея, канцелярія Петра І не сприйняла всерйоз, бо за 20 р. гетьманування Мазепи вона могла видавати багатотомник доносів на Мазепу – від старшин призначених самим Мазепою. І кожен з донощиків (зважте - !) мав свої, ні з чим не порівняні мотиви «стучати» Москві на українського гетьмана.
У 1711 р., вже після Полтавської катастрофи і розгрому війська царя Петра І на р. Прут, Москва провела масову депортацію козацького населення з приєднаного до України гетьманом Мазепою Правобережжя – його невдовзі повернули полякам. У переселенні активну участь взяли козацькі полки полковників Танського та Галагана. Обоє вони полковниками (компанійськими, тобто кінними найманими) були призначені свого часу гетьманом Іваном Мазепою. По обом існує чимало питань. Антін Танський був «паліївець» - зять Семена Палія і учасник його повстання проти поляків. Про те, що після заслання Семена Палія, «паліївці» Мазепу зрадять за першої нагоди, гетьмана попереджали чимало прибічників. Тим не менше, Мазепа вирішив привернути їх на свій бік… З полковником Гнатом Галаганом все іще цікавіше. Полк Галагана повністю складався з найманців-запорожців. Полковник Галаган був не призначений Мазепою – він був обраний своїм полком. Про те як небезпечно вчиняти такі експерименти із запорожцями, Мазепу також попереджали. І от… Полк Галагана ледь не єдиний у повному складі перейшов від Мазепи до Петра І і невдовзі громив з росіянами Чортомлицьку Січ, а потім депортував українців з Правого Берега відданого Москвою полякам. Мазепа, виходить, винний у їхніх вчинках?
Приклали можна наводити до безкінечності. Але достатньо озирнутися у недалеке минуле. Юлія Тимошенко мільйони заробила через те, що була «газовим гаманцем» прем’єра Павла Лазаренка. Проте варто було Лазаренку потрапити в опалу у президента Кучми і під арешт у США – Юлія Володимирівна розколола його фракцію «Громада» у ВР. Допомогла президенту Кучмі обратися вдруге, за що й стала віце-прем’єром по ПЕК. Але «зрадника – зраджують», варто було Юлії Тимошенко програти президентські вибори 2010 р. як її депутати масово пішли в «тушки» у коаліцію з ПР. Ще один приклад – екс-командир бату «Донбас» Семенченко нині люто ворогує з колишнім начштабом батальйону Власенком…
Що ж за прокляття лежить на українцях? Чому зрада прибічників для нас – практично норма? Причин на мій погляд тут три. Перша – одним з наслідків перебування в складі Росії для нас стало гіпертрофоване уявлення про вірність керівникові. В Європі де ніколи не було абсолютизму рівня російських царів, ставлення до переходу чиновників правителя одного, на службу правителеві іншому сприймається набагато спокійніше. «Король помер – шануймо короля». Друга причина – протягом сотень років нація яка не мала свого монарха, мусила розриватися між монархами різними і в підсумку звикла не зберігати вірності нікому. Як похідне – з’явилися цілі династії чиновників українського походження, для яких жити за настановою Талейрана «вчасно зрадити – значить передбачити» стало нормою. Нарешті – третє. Перехід влади в Україні від Кучми до Ющенка, від Ющенка до Януковича, а від Януковича до Порошенка, створили звичку «служити всім». Не ризикувати – і не підставлятися.
Президент Порошенко у повній мірі відчув цей «кайф» - коли виконавці накази саботують або виконують їх «на… відчепись». Коли нові призначенці дуже швидко починають діяти так само як старі. У президента Зеленського все ще це попереду, але хильне він цього лиха обов’язково – інших кадрів брати йому просто нема звідки. Тільки сподівань на нього виборцями покладено в рази і рази більше – відтак і ненависть буде в десятки разів сильніша.
Є й хороша новина. Саме зараз, і саме екс-президент Порошенко має всі шанси побачити, хто є хто в його оточенні. На кого справді можна покластися…. «Лиха година – відкриє людину».
