...Посміхайтеся, нам начхати на Ваші незручності.
Все частіше виникає враження, що ми – полігон по випробуванню забувай-штуки, якою клацав Вілл Сміт у «Людях в чорному». Опція «пам’ятати» кульгає не лише у широких мас, а й серед нечисленого прошарку мислячих. Пам’ятається лише те, про що із методичністю дятла нагадує зброя масового медіа-отупіння.
Порошенкові нагадувати про Ліпецьку фабрику так часто, що фразу затерли яскравіше ніж яйця бика з Уолл Стріт. Пам’ятаєте? А от масової істерики, що Зеленський вів бізнес в Росії під час війни - нема. І що переписав бізнес Глав Слуга на товаришів, а самих товаришів взяв до себе на Банкову. З цього приводу теж тиша. Чого? Команди не було? Не проплатили?
Пам’ятаєте, як пучило інформаційний простір від прогресивних ідей «начорта потрібні ці літаки?! Я продам їх!» Пам’ятаєте? Минуло 100 днів і тим же самим ротом ті ж саме люди кажуть: «ні, продавати борт №1 не варто…». Ясна річ на ровері Голобородько В Реалі теж не їздить. Навпаки - на вулиці повернулися кортежі і перекриття. Втім "простим людям байдуже". А скільки подібного? Пригадуємо:
Було: «бариги і алігархі все робили не так і не туди, в країні все погано…»
Стало: «в країні було не так все й погано, реформи робилися, тільки повільно, ми прискоримо…»
Було: «Роттердам +, це ганьба! Ми зробимо Роттердам-мінус!».
Стало: «знаєте, Роттердам+ насправді найвигідніша пропозиція для України…»
Було: «на війні заробляють Путін і Порошенка, а її треба просто припинити стріляти».
Стало: «війну не можна просто взяти і припинити, все не так просто…»
Було: «Мінські домовленості, не принесуть миру.. треба шукати інший формат».
Стало: «альтернативи Мінським домовленостям немає…»
Було: «треба переселити президента з Банкової кудись, де аура світліша…».
Стало: «ні, переїзд з Банкової не на часі…»
Країні не сказали це пам'ятати. Нехай Сватів дивиться і до ВКонтакті повертається. Навіть урядові засідання народові більше не знімають - боронь боже хтось побачить суть зеленого абсурду.
Натомість країні розкажуть про стрімке покращення вже сьогодні – «прості люди» повірять. А як же мислячі? Де поділися різноманітні ЦПК і РПР? Де іскромьотні розслідування, що рвуть владу бариг на шмаття заради прекрасного завтра?
Невже високодостойне товариство не бентежить кількість судових рішень на користь кишені Коломойського? ДБР в ролі кишенькового йорка Портнова? СБУ, як розподілювач благ? Легалайз для своїх і закон для чужих? Смерть парламентаризму в країні?
Невже, шановні, ніхто не помітив – Рада – всьо? Ні про яку законотворчість (!), фахові дискусії, процедуру, експертну оцінку, контроль громадськості – мова більше не йде. І не йтиме. Рада була не з найгірших, хоч і кульгава, але зараз вона мертва.
І де десятки фахівців, які щовечора в телевізорах знаходили колоди гріхів розміром із секвойю? Де шляхетні фонди, що відгодували телевізійних баригоборців? Зрештою, де вельмишановні іноземні порадники, які гримали заявами і бурмосилися одразу, коли Порошенко, Парубій чи Гройсман щось там не тойво? Агов, чому така тиша?
НІхто не ідеалізує 5 попередніх років, але вони мали головне - сталу тенденцію ПРО УКРАЇНУ. Із набитими гулями, сварками, скандалами, успіхами і провалами, але про Україну. Зараз про Україну більше не йдеться. Ані у Вашингтоні, ані в Брюсселі, ані в Парижі, ані в Берліні…
Але найгірше – на Банковій – теж не про Україну. І попри те – тиша. Або гірше – інфантильні просторікування «в уряді багато гарних людей, треба побачити, що вони робитимуть». Капець, якщо це говорять мислячі, то яка каша в головах немислячих?
Парламенту - немає, уряду - немає. Все вирішується в одному кабінеті. А як називається концентрація влади в одних руках? Дінь-дінь, прокидайтеся.
Вихід? Поки що є:
1. Забути ідіотську фразу «от тільки без політики». Наглухо забути – в південно-західному федеральному окрузі Путін зробить вам без політики. Якщо мова про захист України – це політика – май клепку і сміливість це визнати.
2. Слід усвідомити – «молоді обличчя», це мантра ні про що, коли за ними стоять старі фейси. Важливо лише - український інтерес рухає політиком, або ні. Досить трешу, коли Луценка без проф.освіти брудом не полив лише безрукий, а такий же без прокурорської освіти Рябошапка – норм.
3. Країну рейдернули і протидіяти цьому може лише єднання зусиль та досвіду тих, хто (виявляється, робив правильні речі переважно, просто повільно (с)) і тих, хто дозрів до державної служби. Не до клоунади, а СЛУЖБИ. Конструктивні критики теж мають долучатися – ще трохи і критикувати в країні просто не дадуть.
4. Максималістам тут не місце – краще повільний крок до цивілізаційної мети, аніж шалений експрес в прірву приватних інтересів олігархату, російського лобі і європейської безпринципності.
5. Втрата часу - пряма дорога до напівдиктатури і по суті повернення до стану колонії.
Фанклубу Трускавецького політичного ПТУ не дійде.
Але багато хто ще має опцію "мозок - вкл."
Швидше "вкл.", внакше країну "викл."
*
картинка Івана Хівренка
