Я вам обов'язково напишу про те, як розпочинався Майдан, і яку роль у цьому зіграв Михайлівський монастир.
Я вам обов'язково напишу про капеланів та поїздки на фронт.
Але не зараз.
Зараз я хочу згадати дещо інше. Те, що зі мною трапилося коли Майдан вже пережили, коли вже стало зрозуміло, що війна зупинилася не по Дніпру, а під Маріуполем та Донецьком. Коли ти вже перестав серед ночі жахатися телефону, очікуючи, що гітарні соло твого рінгтону будуть значити ще одну сповідь з під обстрілу від солдата із зони АТО.
2017 рік. Війна іде вже четвертий рік і ти насправді від неї втомився, бо бачиш її не з телевізора, а через людей, яки поруч, яких вже немає, яки залишилися без нічого. І в тебе їде дах. Повільно, але незворотньо.
І тоді з тобою, по промислу Бога, трапляються два дива. Безвіз з ЄС і Олесь.
Oless Molchanov – це дядька, в якого будиночок в Словенських Альпах, де він з радістю приймає гостей з усього світу, а особливо з України, про що свідчать чарочки с надписом «Слава Україні», та глобус України в цьому затишному будиночку, з водоспадом за вікном, та форелью і раками в струночці, що тече вздовж двору.
Олесь написав мені колись в коментах: «Отець Олександр, приїздіть, приймемо Вас з родиною, нагодуємо, покажемо альпійські красоти, Адріатичне море, та і до Венеції тут рукою подати, а чарівне озеро Блед взагалі від мене у трьох км. Збирайтеся, не пожалкуєте.»
А другим дивом був безвіз з країнами ЄС. Коли ти, при наявності мінімума коштів, вкидаєш родину в авто, та їдеш хоч до самого Парижу або Барселони (головне страховку не забудь).
Громадяни країни, де іде війна, отримують можливість виїхати до старої Європи, побачити людей, що не знали про совок, та зануритись в інший світ. І все завдячуючи Пороху, та нашому дипломатичному корпусу.
Шість країн Європи. Замки, музеї, кава, гори, водоспади, море, старовинні потяги, багатокілометрові тунелі і навіть живі пінгвіни – чого тільки в тій Європі не побачиш. Чесно зізнаюся, у Відні до опери так і не дійшов – сил вже не було, хоча планував. Та й вартість стоячого квітка туди досить демократична – 3 євро, зараз за ці гроші можна 5 кг картоплі всього купити в нас.
Потім були інші поїздки. Але ця запам’яталася найбільше. Бо до цього ти міг тільки собі уявляти інший світ, а завдяки безвізу та Олесю вдалося його доторкнутися та відчути. Повернутися до єдності України та Європи. Порівняти нас на дотик та смак. Зрозуміти, що Україна – це Європа, а Європа – це і Україна також.
В 2017 ти відчував, що в України є перспективи. Зараз навпаки.
До здачі України Зеленським в Нормандії залишилося 8 днів.
