Марійський духовний комплекс у селі Зарваниці на Тернопільщині — одна з головних святинь греко-католиків всього світу. Його називають «Українським Лурдом». З давніх часів Зарваниця прославилася своєю чудотворною іконою Божої Матері. Щоб поклонитися їй, сюди століттями приходили тисячі прочан.
Про початок цієї традиції відомо тільки з переказів. Розповідають, що колись у давнину тут оселилися ченці з Сербії. Над джерелом вони побудували невелику дерев’яну Троїцьку церкву. Пізніше навколо церкви виросло село, яке одержало назву Сербаниця, — на згадку про те, що засноване воно було сербами, а з плином століть ця назва змінилася на Зарваницю.
За іншою легендою, сюди в 1241 р. прийшов чернець Києво-Печерської лаври, що втік з розгромленого татарами Києва. Втомлений, знесилений після довгого і небезпечного шляху, змучений голодом і ранами, він приліг відпочити на березі ріки Стріпа. Уві сні йому з’явилася Діва Марія. Своїм омофором вона торкнулася втомленого ченця. Він негайно прокинувся і виявив щось дивне: з води розташованого поблизу джерела виходило таємниче свічення. Чернець наблизився до джерела і побачив ікону Богоматері, яка лежала у воді.
Впавши на коліна, чернець довго і палко молився. Знайдену таким чудовим чином ікону він спершу помістив в своїй келії-печері, а потім в спеціально побудованій маленькій каплиці. Місце отримання ікони, де його «зарвав» незборимий сон, чернець назвав Зарваницею. Пізніше тут був заснований монастир студитів.
Помолитися до ікони Пречистої Діви став приходити люд з навколишніх сіл. Почув про чудовий образ і Теребовльський князь Василько. Він важко хворів і, сподіваючись на зцілення, послав в Зарваницю своїх служників, щоб ті привели ченця з іконою, проте чернець сказав княжим посланцям: «Якщо князь хоче бути здоровим, хай сам дійде ікони Пречистої Матері». На носилках слуги принесли князя в Зарваницю. Чернець зустрів його з іконою, дав напитися води з джерела — і князь в одну мить зцілився. У подяку діві Марії він розпорядився побудувати в Зарваниці церкву, куди і був перенесений чудотворний образ.
Перша письмова згадка про Зарваницю відноситься до 1458 р. Під час польсько-турецької війни 1672-1688 рр. турки спалили і село, і монастир, і церкву, проте ікону вдалося врятувати. Її перенесли в нову дерев’яну церкву, побудовану в центрі села. У 1754 р. на кошти тогочасного власника села графа А. Менчинського замість неї була споруджена нова, кам’яна церква Пресвятої Трійці. А на місці, де колись стояла перша зарваницька церква часів Василька Теребовльського, сьогодні височіє пам’ятний хрест.
У 1867 р. ікона Зарваницької Божої Матері була увінчана короною, присланою з Риму, і тоді ж папа Пій IX надав Зарваниці статус прочанського центру. З тієї пори потік прочан в Зарваницю не вичерпується.
У роки Першої світової війни Зарваницький монастир і частина села були спалені. Відбудувати святиню допоміг митрополит Андрій Шептицький. Після Другої світової війни монастир закрили. У 1944 р. спалили дерев’яну монастирську церкву, через два роки з лиця землі були стерті інші споруди монастиря. Проте навіть в ці чорні роки в Зарваницю продовжували приходити прочани. Не дивлячись на міліцейські кордони і колючий дріт, що оточив чудотворне джерело, не дивлячись на те, що каплиця над джерелом була зруйнована, а церква Пресвятої Трійці перетворена на склад, люди все одно йшли і йшли в Зарваницю. І богослужіння тут теж продовжували здійснюватися — таємно, в лісі або в приватних будинках. А ікона Зарваницькой Богоматері вціліла! Її зберігали в підвалі одного з львівських музеїв.
Датою відродження Зарваниці став 1991 рік. Відновив свою діяльність монастир отців стидитів, була відновлена каплиця над джерелом, відремонтована церква, куди знов перенесли ікону Зарваницької Божої Матері.
Після проголошення незалежності України в Зарваниці був створений великий культовий комплекс, величні споруди якого сьогодні видно за декілька кілометрів від села. До його складу входять надбрамна церква Благовіщення, собор Зарваницької Божої Матері, чотириярусна дзвіниця, каплиця-пам’ятник на честь 2000-річчя християнства — каплиця над джерелом, співоче поле на 50000 прочан і чотириповерховий житловий корпус. Цей комплекс одержав назву Марійського духовного центру. Фахівці визнали його кращим архітектурним ансамблем 2005 року.
Величний собор Зарваницькой Божої Матері побудований за проектом архітекторів М. Нетрибяки, А. Водоп’янова та І. Гебури. У зовнішньому вигляді цього п’ятиглавого храму традиції середньовічної української архітектури сполучені з сучасними архітектурними формами, в єдиному пориві спрямованими у небо. У плані собор є хрестокупольним, однонефним, висота до центру головного куполу в інтер’єрі складає 28 м. У цоколі влаштована нижня церква з двома каплицями.
У липні 2000 р. у присутності 500 тисяч прочан зі всього світу собор був відкритий.
Напроти собору, в центрі площі, на штучному пагорбі стоїть гранітний постамент, на якому височіє архітектурна композиція, присвячена 2000-річчю християнства, — невелика відкрита каплиця зі стелой каррарського мармуру із зображенням ікони Зарваницької Божої Матері. До складу ансамблю входить і чотириярусна 60-метрова дзвіниця. П’ять її дзвонів були відлиті українськими і польськими майстрами. Біля річки Стріла височіє надбрамна церква Благовіщення.
Дорога, що веде від Марійського комплексу в гору, приводить до монастиря студитів з церквою Різдва Пресвятої Богородиці. Сама дорога є Хресним шляхом, по її боках встановлені скульптурні композиції, що зображають шлях Христа на Голгофу.
Знаменитий образ Зарваницької Божої Матері нині, як і раніше, зберігається в приходській церкві Пресвятої Трійці села Зарваниці. Храм, побудований в 1754 р., дуже простий: хрещатий у плані, із закругленою апсидою і двосхилою крівлею, увінчаною високим ліхтариком. Проте приходять в цей простий сільський храм деколи люди зі всесвітньо відомими іменами. Запрошували сюди і папу Іоанна Павла II. І хоча він так і не зміг відвідати Зарваницю, все ж таки ікона Зарваницької Божої Матері супроводжувала його під час візиту до України в 2001 р.
Зарваницька святиня — частина культурної і духовної спадщини не тільки українського народу, але і всього світу. Марійській духовний центр в Зарваниці внесений до списку п’ятнадцяти найважливіших святинь католицького світу, пов’язаних з явленнями Діви Марії.
