З тих міркувань, що
"якщо Росія вирішить посилити ескалацію, звичайно, вона це зробить на тих територіях, де історично проживають люди, які мали родинні зв'язки з Російською Федерацією".
Тепер уявіть собі, що ви мешканець Харкова й ваш президент каже вам, що за якийсь час ваше місто перетвориться на Донецьк – і це в кращому разі, у гіршому – на Алеппо. Що ви
повинні у такому разі робити? Маринувати м'ясо для шашликів чи пакувати валізи?
Коли я говорю, що нашою країною з 2019 року управляє генератор випадкових чисел, багато
хто вважає, що я перебільшую. Але проблема в тому, що це не просто генератор випадкових чисел, це ще й генератор випадкових чисел радянського виробництва. Головний мотив дій
глави держави – безвідповідальність, нерозуміння наслідків своїх дій та слів та демонстративна зневага до людей.
У світі Зеленського все, втім, цілком логічно. Українців він
заспокоює як маленьких дітей, які просто не здатні зрозуміти проблем дорослих. Чого ти переймаєшся? Буде весна, літо, осінь, шашлики, свято – чого ще тобі треба, дитинко? А
"західників" він лякає, щоби вони не вагалися у своїй підтримці України. Адже якщо Росія спробує окупувати Харків, це гори трупів, сотні тисяч біженців, гуманітарна катастрофа. Тож
давайте, впрягайтесь.
Про те, що всі ми живемо у скляному будинку і що мешканець Харкова – нерідко така сама радянська людина, як і сам Зеленський – буде звично довіряти
не зверненням свого президента, а тому, що він говорить західним журналістам, влада забуває. Тому що ми звикли до того, що правду влада зазвичай каже лише іноземцям, а від нас її
приховує. Приховує, бо вважає нас за ідіотів. І це теж правда: сама влада за себе ніколи не проголосувала б.
Зеленський – я в цьому не сумніваюся – нічого не знає про справжні
плани Путіна. Як і ніхто інший. Як і сам Путін не знає, бо ще не ухвалив рішення про те, як діяти – інакше не проводив би нескінченних переговорів із американцями. Але своєю
безглуздою балаканиною Зеленський може зруйнувати країну ще до російського нападу. Жодний Путін буде не потрібен, Зеленський все зробить сам.
Я не хочу заспокоювати
харків'ян. Я не маю на це мандата, нехай це роблять ті, кому жителі цього прекрасного українського міста довірили своє майбутнє. Але я просто хочу пояснити жителям Харкова, що
Зеленський мислить у категоріях минулої війни, коли Кремль виступав під гаслом "захисту російськомовного населення". А зараз цілі змінилися. Наразі головна проблема Москви –
безпека, співпраця України з НАТО та США. І окупацією Харкова цю проблему, звісно ж, не вирішити. Тому значно реалістичнішим є державний секретар США Ентоні Блінкен, який
чітко сказав під час свого вчорашнього виступу в Берлін-Брандебурзькій академії наук, що ставка у цьому конфлікті – саме існування України.
А зовсім не Харків.
