Можемо!!!
Колись, у часи феодалізму було багато армій і воєн. Але військові, як правило, воювали за сюзеренів, міста чи карликові республіки. І рідко де воювало ополчення. А частіше, професійні найманці.
Так само і в колоніальних походах цілі країни захоплювали кондотьєри, конкістадори, пірати чи представники торгових компаній.
Західна історіографія вважає першими національними арміями Континентальну армію Джорджа Вашингтона та армію першої республіки під час Великої французької революції. Армії воювали за Батьківщину і національну державу. Тому американці наваляли англійцям. А французи — усій решті Європи, заодно з Суворовим.
Проте, ще у 1648 році постала армія, яку сміливо можна називати національною. Це козацька армія, побудована за національно-релігійною ознакою.
Україна ввела в правління принцип полкового устрою, коли полк — це і військова, і адміністративна одиниця.
Але у цієї армії був мінус. Частина русинів (як от сенатор Адам Кисіль та інші) вважали повстання Хмельницького рокошем.
І частина українців воювали проти козацької держави.
Це дозволяє деяким історика стверджувати, що ця армія представляла собою як би не всю націю. І що про модернову націю на той час ще не могло бути мови.
Але армія — це і традиція. А наші хлопці зараз вважають себе прямими нащадками козаків і Війська низового Запорізького. Тому я сміливо вважаю, що козаки створили першу національну армію, яка воювала не за сюзерена чи інтереси якогось стану (як польська шляхта), а за весь народ. І хай там десь хтось скаже що завгодно — я вважаю так.
Тож нам є чим пишатися.
А потім українці стали до лав інших армій. Нинішні ЗСУ, як і російська окупаційна армія — родом із Рабочє-крєстьянской красной армії (РККА).
І тому має усі її недоліки і травми.
Які можуть бути узагальнені одним словом: долбо@бізм. Яке важко перевести іншими мовами одним словом. Але і у нас, і на росії усім причетним все ясно.
Але за останні роки ми маємо принципову різницю між двома арміями:
1. У нас традиції. Козаком юнак ставав добровільно. У сасєдушек в царську армію і потім при савєтах забривали силою чи по призову. Російське казачество — прикрий виняток. І постійний привід для сепаратизму і повстань: разіни/булавіни/пугачови.
2. У нас армія націєтворча система. Ви можете йти на війну галичанином, поліщуком, сумчанином, одеситом чи луганчанином. А повертаєтесь з війни українцем.
3. У нас більше мотивацій. У росіян мотивацій дві: гроші і те, що я називаю солдатським братерством. Коли взвод воює не за символи чи путінські хатєлкі. А один за одного. Щоб вижити. Так буває в усіх нормальних арміях. Але у сасєдушек все не як у людей.
І я не певен, що ця мотивація у них працює. Хоча в деяких підрозділах точно є.
Так і у нас ці дві мотивації присутні.
А ось наші хлопці мають ще і додаткові мотивації:
- ми воюємо за Батьківщину. І це не високі слова. Просто ми пам’ятаємо Голодомор і Бучу.
- ми воюємо за право наших дітей воювати за Україну. Якщо ми програємо, наші діти будуть воювати по всьому світові за нащадків путіна. А воно нам треба?
- ми впевнені, що воюємо професійніше за противника. І це гонор самих кращих вояків планети.
- у нас кураж. На куражі воювати легше.
- у нас сильніший тил. У противника думають про ладу-каліну. А наші матері,жінки й діти моляться за своїх. Щиро. Із сльозами.
Тому у нас немає іншого виходу, як перемогти у цій війні.
І тому, приєднуючись до поздоровлень зі святом захисників і захисниць України — бажаю тим хто на нулі: поверніться живими, хлопці й дівчата.
Поверніться живими!
Слава Україні!
