Перший тур виборів башкана – голови автономного утворення Гагаузія у Молдові – завершився несподіванкою для соціологів та спостерігачів. У другий тур виборів вийшли підтриманий колишнім президентом країни Ігорем Додоном та партією соціалістів Григорій Узун та кандидатка від партії «Шор» Євгенія Гуцул, причому розрив між майбутніми учасниками другого туру виборів склав…13 голосів.
Практично всю виборчу кампанію спостерігачі обговорювали будь-що, тільки не можливий успіх представниці партії «Шор». Говорили про прагнення чинного башкана Ірини Влах зірвати вибори й залишитися при владі. Стверджували, що головний конфлікт виборів це боротьба між двома кандидатами-соціалістами – Узуном, якого підтримував Додон та Віктором Петровим, якого підтримувала… Москва. Між іншим, інцидент із недопуском до Молдови глави Республіки Татарстан Рустама Мінніханова пов’язаний якраз із виборчою кампанією Петрова, якого й мав підтримати гість із Росії, та ще й глава тюркської республіки, тобто формально – представник народу, спорідненого із гагаузами.
Виборча кампанія Євгенії Гуцул нікого особливо не цікавила, а дарма. Так, хто така Гуцул, ніхто не знав не лише у Молдові, а й у самій Гагаузії. Так, жодних політичних заяв вона не робила, на запитання медіа не відповідала. Зате її приїхали підтримати Філіп Кіркоров та Ніколай Басков — погодьтеся, що для жителів невеликих містечок і сіл Гагаузії це значно серйозніші постаті, ніж Мінніханов. І зрозуміло, що поява зірок російської естради, які не дуже розуміли, куди вони потрапили, але називали незнайому ним Євгенію Гуцул своїм другом – це зовсім не випадковість. І аж ніяк не тільки дружні зв’язки партії «Шор» із російською поп-тусовкою (як відомо, засновник партії бізнесмен Ілан Шор одружений зі співачкою Жасмін). Це нова тактика Кремля, до якої потрібно бути готовими всім нам. Маленька Гагаузія, відома проросійськими настроями свого населення — просто ще один полігон.
У Кремлі зрозуміли, що ідеологічні проекти вичерпують себе. Старше покоління, яке може ностальгувати за соціалізмом та Радянським Союзом, йде. Молодь у СРСР не жила і не цікавиться не тільки Радянським Союзом, а й «русскім міром». Тому в Україні, наприклад, провалився не лише Симоненко з його проросійськими комуністами, а й Медведчук із його «русскім міром». У Молдові відбуваються аналогічні процеси. Колишній президент-комуніст Воронін – давно вже маргінал. Нині ж вплив втрачає і Додон, цей молдавський Медведчук, шанувальник «русского міра» та Путіна.
І Москва зробила ставку на партію без ідеології – партію «Шор», проект відвертих авантюристів, натомість – з «новими обличчями». Шор не закликає любити Росію, але може привезти до Вулкашентів Кіркорова та Баскова, говорити про зниження цін, про високі пенсії, про мир та жуйку. Далі можна не продовжувати. Одержимість «новими обличчями» без конкретних поглядів і можливостей — завжди дорога до прірви.
І тепер стабільність у Молдові залежатиме виключно від того, чи вдасться президентці Маї Санду та її соратникам впоратися із новою популістською загрозою. Механізми – причому цілком легальні – є. 10 травня Конституційний суд Республіки Молдова обговорюватиме питання конституційності партії «Шор». Якщо Конституційний суд визнає партію бізнесмена Шора неконституційною, тоді ще невідомо, чи братиме Валерія Гуцул участь у другому турі виборів. Але поки що це лише припущення. Зрештою, справа навіть не в тому, хто з представників проросійських сил стане новим главою Гагаузії.
Річ у тому, чи вдасться молдавській демократії впоратися з атакою нових облич.
