Лідер «Національного корпусу» Андрій Білецький не бере участі у президентських перегонах. Але збирається зі своєю партією потрапити в парламент. Для реалізації амбітного плану потрібно нагадувати про себе, констатує в «Газеті по-українськи» журналіст Сергій Рахманін. Він каже про ймовірність відносин між Білецьким і Аваковим. А також про те, що в Арсена Борисовича є потреба і можливість використовувати «Нацкорпус», а у Білецького – Авакова. Журналіст вважає, що міністр внутрішніх справ Арсен Аваков зацікавлений у послабленні позицій Петра Порошенка. Бо за його перемоги втратить міністерську посаду. Перспектива «Народного фронту» не така райдужна, як 2014-го. Шукають союзників, нові обставини, умови. І точно – не на полі Порошенка. Днями Аваков прямо заявив, що в країні буде новий президент. Це – психологічний тиск, намагання вплинути на виборців, хто не визначився, переконаний журналіст. Він зазначає, що Аваков правий у тому, що навіть якщо Порошенко переобереться, буде новий уряд. Причому зміни чекають докорінні проти 2014 року. Тоді парламентські вибори проходили на тлі неймовірно високого результату Порошенка. Він отримав посаду президента з величезним кредитом довіри і лояльним до себе парламентом. Робив речі, які за інших обставин Рада йому не дозволила б. Новий парламент до нього не буде лояльний. Відповідно – такого впливу президент не матиме. Після виборів восени Верховна Рада набагато серйозніше впливатиме на ситуацію. Вийде з тіні президента. Сергій Рахманін зазначає, що Порошенко заряджений на перемогу. Півроку тому говорили, що його рейтинг здувся, що він «збитий льотчик». Але він б’ється за перемогу, як уміє. При всіх його гріхах, Порошенко – боєць, непоганий інтриган, і має команду вправних технологів.
Петро Порошенко і Юлія Тимошенко можуть знищити одне одного. Але не зроблять цього, пише «Газета по-українськи». Дописувач видання політолог Валентин Бушанський переконує, що в конкурентів на президентське крісло достатньо компроматів одне на одного. Однак вони уникають різких рухів. Експерт визнає, що позиції Петра Порошенка сильніші, ніж Юлії Тимошенко. Доки вона збере підписи депутатів за імпічмент, зорганізує мітинг під Радою – половина працівників її штабу сидітимуть у слідчому ізоляторі й даватимуть покази на кураторів із «Батьківщини». Ті, у свою чергу, пакуватимуть валізи і здуватимуть пил зі своїх панамських паспортів. Тому «Батьківщина» не вдається до радикальних заходів. Зливає передвиборчу кампанію. Вона програла. Бо грала занадто брудно. Політолог вважає, що усі п’ять років «Батьківщина» називала себе «опозицією». Але ніщо в її діяльності не свідчило і не свідчить про спробу бути нею. Тимошенко – конкурент Порошенка за право контролювати корупційні схеми, персонально домовлятися з Путіним і тримати країну в чорному тілі.
Газета «Україна молода» пише, що у гонитві за виборцем багато кандидатів роблять головний програмний наголос на обіцянках соціально-економічних благ, скажімо: забезпечити підвищення заробітної плати вихователям та освітянам; підняти заробітну плату за п’ять років до європейських стандартів; підвищити за ці ж п’ять років заробітну плату медиків до єврорівня; підняти виробництво та створити мільйони нових робочих місць із гідною заробітною платою, у тому числі для молоді. Однак, такі кандидати не пояснюють, на що вони розраховують у здійсненні обіцяного. На скількох своїх партійців та на кого з потенційних інших прибічників у майбутньому складі Верховної Ради вони розраховують, коли пускають такі обіцянки у публічний простір. Адже всі ці та подібні їм запевнення не входять до безпосередніх конституційних повноважень майбутнього гаранта. І можуть бути стратегічно впроваджені ним чи нею лише через законодавчі ініціативи та через сформовану за участі Верховної Ради виконавчу владу. Докладніше про передвиборчий популізм політиків йдеться в статті «Тримайте кишенi ширше».
