Останні заяви Юлії Володимирівни (про військовий кабінет для стратегії миру, про зміну формату стосунків з НАТО, про зустріч з Меркель, тощо) всерйоз примушує замислитися про адекватність цього кандидата. Знаєте, політики практично всі брешуть. Політки часто говорять нісенітниці. Але наговорити таке!..
Що сталося зі світ-наш Юлією Володимирівною? А сталося те, що ставалося завжди. Юлія Володимирівна завжди любила епатувати слухача, і видавати фрази від яких у експертів відвисали щелепи і витягувалися обличчя. Приладів – безліч.
У 1998 р., коли прем’єр Лазаренко був відправлений у відставку, а корпорацію ЄЕСУ родини Тимошенків відсунули з газового ринку, нардеп Юлія Тимошенко подала у парламент проект бюджету де заклала такі фантастичні соцрозходи, що вражені були навіть пропечені чиновники уряду. Пройди тоді бюджет «від Юлі» - економіка країні лягла б на бетон пузиком гарантовано.
Обіймаючи посаду віце-прем’єра по ПЕК, і маючи проблеми з російським урядом, Юлія Володимирівна заходилася лобіювати будівництво газогону з Туркменії в Україну. Сама ідея примушувала експертів крутити пальцем біля скроні – за кілька місяців до зими очевидно ніякий газогін ніхто б не збудував.
Будучи прем’єр-міністром (перший захід) Юлія Володимирівна погрожувала Верховній раді звернутися до Майдану, якщо Рада не піде на зустріч урядові. Слабо?
Історію про те як Юлія Володимирівна, будучу прем’єром удруге, до останнього переконувала всю країну, що Україну Світова криза минула і що шкода від неї – мінімальна, навіть незручно пригадувати. Вже тої самої зими міністр фінансів Пинзеник подав у відставку у зв’язку з незгодою з політикою уряду, а на прощання видав Юлії Володимирівні доповідь де розписав реальну ситуацію в економіці країни – тобто катастрофічну. Реакція прем’єра Тимошенко – доповідь Пинзеника спробували приховати. Марно – невдовзі вона опинилася у ЗМІ. Що не завадило Юлії Тимошенко й надалі заявляти, мовляв «у Багдаді все спокійно» - хоча вже навіть найбільшим оптимістам було зрозуміло, що говорить вона, по-суті, дурню.
Але найулюбленіша моя історія – це коли Юлія Тимошенко під час футбольного чемпіонату розповіла журналістам про те, що вона так палко вболівала за українську команду, що криком перелякала всіх сусідів. Враховуючи відстань від садиби Юлії Тимошенко до сусідніх будівель горлати вона мусила гучніше ніж загартовані футбольні фанати на стадіоні «Динамо».
Все це вже було раніше. Але була одна обставина – у ті часи навколо Юлії Тимошенко перебували кілька осіб, до думки яких вона прислухалася і які могли її завзяття вчасно стримати. У першу чергу ідеться про Олександра Турчинова, який з Юлією Тимошенко знайомий ще з часів коли Юля з чоловіком відео крутили у Дніпропетровську. Ці люди знаючи нестримний характер Юлії Тимошенко працювали при ній такими собі «гальмами» - уміли її вчасно стримувати і повертати з небес на землю.
Нині цих людей біля Юлії Тимошенко нема – вони тепер працюють в іншій політичний команді. І з їхнім уходом почало ставатися те, про що давно попереджали експерти – Юлію Володимирівну почало «заносити». Проблема в тому, що в її оточенні людей, здатних збагнути коли треба зупинитися, і до думки яких вона б дослухалася, уже нема. Сама ж Юлія Тимошенко гальм не має.
А це означає, що карколомні витівки Юлії Тимошенко – далеко не останні. Буде ще. Буде ще таке, що щелепи повідвисають у половини країни. Що перли від Люсі Янукович знову пригадають.
На авто без гальм теоретично їздити можна. Але перший же різкий натиск на газ, і…
А газувати Юлія Володимирівна сильно полюбляє.
