Я вже збився з ліку, котру атаку зелених на мовний закон удалося цими днями відбити. Можна було б посміятися з цієї безпомічної ідеї-фікс кварталівців, задоволено згадати запоребрикове «бітому нє ймьотся», якби не одна обставина: під наші масові святкування перемоги вони щоразу по-тихому проводять якесь вигідне їм гімно. Ми давно вже зробили жартом мем «відволікають увагу від», а воно-то насправді, працює! Тобто, поки суспільство мобілізується на захист мови, можна провести максимально корупціогенний закон про Антимонопольний комітет, вивести з-під конкурентної процедури закупівель черговий мільярд на Охматдит, відправити за грати бойового генерала за те, що був на посаді під час президентства Порошенка, приховати абсолютно провальний візит Зеленського в Німеччину тощо.
Зараз вони нам підкинули чергову ахінею про Великий герб, і доки ми будемо з цим привидом запекло боротися, вони вкрадуть у нас ще скількись мільярдів або закладуть ще кілька цеглин у побудову авторитарної вертикалі. Ну, і головне: боротися з цим, мабуть, не можливо. Суспільство не може тримати в фокусі всі ці питання, тим паче, що деякі з них надто складні для сприйняття посполитими. Безумна, дилетантська, злодійська політика продовжуватиметься, тим паче, що й монобільшість повернулася до ефективних голосувань.
Що робити в таких умовах, враховуючи, що Зеленський і сьогодні має найвищий рейтинг серед можливих кандидатів у президенти? Добиватися вуличними протестами позачергових виборів у парламент і тим позбавити його нинішніх майже диктаторських можливостей через створення коаліційного уряду. Важливо добитися цього доти, доки він ще не взяв під повний контроль КС та ВС, бо цілком очевидно, що після рішення Великої палати про незаконність звільнення Тупицького саме такими будуть цілі наступних атак. Та й нейтральність поліції на виборах нам уже ніхто не гарантує.
