І хоча наратив у марафоні бистрєй-бистрєй, але нам би варто було вже зараз приділити увагу навчанню не тільки пілотів, а і авіаційних генералів.
Фактично після навчання пілотів і передачі нам Ф-16 наше авіаційне командування і Генштаб ЗСУ отримає в свої руки новий потужний інструмент, аналогічний до легкої кавалерії здатної робити швидкі марші на величезні відстані, наносити там несподівані удари і швидко повертатися назад.
Правильно задіювати такий інструмент ще треба вміти. А воєнна історія людства показує, що це окремі два вида психології: психологія майстра швидких рейдів-наскоків на великі відстані і психологія важкого лицаря в латах, який окопається і ти його не зсунеш.
Наші офіцери зобов'язані отримати навички по проведенню не тільки оборонних авіаційних операцій, а й наступальних операцій Ф-16 і не тільки поштучно, а ланками і навіть ескадриліями, в координації з розвідками всіх видів, з проривом ворожої ППО.
Чи є у нас зараз такі авіаційні полководці в ВПС?
У наших офіцерів ВПС стратегічної ланки досвіду проведення широкомасштабних наступальних повітряних операцій немає. Попри всю героїчність і достойність цих людей їхній попередній досвід це партизанські вилазки нашої авіації, робота в інтересах ППО, маневрування з метою уникнення знищення ворогом. На початку вторгнення вони отримали короткий (і супер-важливий) успішний досвід відбиття широкомасштабного повітряного нападу противника. Герої-льотчики викинули тоді ворожу авіацію з нашого неба. Такого досвіду немає ні у кого в світі. І це цінний досвід, коли уже доведеться помінятися з ворогом місцями. Але вже твій наступ на противника потребує інших навичок і іншого досвіду.
Нові літаки одразу захочуть використати наземні генерали. І ВПС з Ф-16 будуть працювати в інтересах наземних генералів, забезпечуючи контрнаступ. Отже очевидно доведеться забезпечувати локальну перевагу в небі на окремих відрізках фронту, доведеться проводити операції зі знищення ворожої ППО на цих відрізках, атаках на ворожу армійську авіацію, масованих, а не поштучних авіа- і бомбових ударах по військам противника, щоб вибити їх з позицій в смузі наступу наших наземних військ. І це одні літаки будуть наносити удари по радарам ППО і засобам РЕБ ворога, інші чергувати в другому ешелоні на випадок, коли орки увімкнуться з запасних позицій, щоб одразу їм прилетіло ще, і ще треті Ф-16 будуть входити в пробиті діри і наносити вже точкові бомбові удари по піхоті.
І штаби мають бути готові ці всі літаки, засоби розвідки і зв'язок з піхотою на землі координувати.
Хто це буде робити? У нас є такий досвід?
І застосовувати ж доведеться всі можливості західних літаків. Немає сенсу отримати крутий літак і використовувати його на 10% можливостей. Бо так, як зараз: пара штурмовиків з низької висоти некерованими снарядами кудись туда, - то це диктується наявними можливостями нашої авіації. А ці можливості розширяться з отриманням Ф-16.
Тому, щоб не платити західною технікою і життями пілотів доки командири навчаться, треба вчити штаби вже зараз. Щоб не було, що навчили пілотів і техніків, а про полководців забули.
Бо ситуація з декількома епізодами контрнаступу показала, що теж отримали техніку і навчений персонал, але молоді офіцери бригадного рівня через відсутність розвідки, правильного планування, вповні розуміння всіх можливостей західної техніки і вміння це координувати в ході наступу, бо об'єктивно в ході статичних оборонних боїв АТО/ООС не було у них досвіду проведення широкомасштабних наступальних операцій і маневрів військ проти добре підготовленої оборони противника, допустили в результаті декілька помилок.
Щоб не допустити повторення цієї історії з американськими літаками нашим авіаційним генералам вже зараз треба проводити консультації і навчання в американських штабах. У американців зараз у єдиних в світі є досвід проведення широкомасштабної наступальної операції в Іраку проти країни, що мала нехай слабшу авіацію ніж в РФ, та Ірак все ж був принаймні країною, а не партизанами в тапках. Цей досвід близький до того, що потрібно нам.
Орки досягли непоганого пропагандистського ефекту від демонстрації по десять разів одного знищеного Леопарда. І хоча наші війська знищили підтверджених російських танків в ході контрнаступу навіть більше за кількість підбитих Леопардів, але в світі до спалених совкових танків звикли всі. Ваня, що горить у танку, це не подія. Це його призначення. А от круті американські літаки збиті ворогом інформаційно будуть коштувати значно дорожче.
Згідно опитування CNN кількість американців, які вважають, що для України треба зробити більше, уже впала з 62% на початку вторгнення до 48% у липні. І серед демократів, і серед республіканців росте побоювання, що війна може затягнутися на роки. І тоді будуть міцнішати голоси політиків, які розповідатимуть, що гроші простого наріду з Алабами жирні політики віддали корумпованим українцям, які нездатні перемогти могутньго путіна.
Тому американські літаки наше командування зобов'язане використати не просто правильно. Нам треба показати світу щось нечуване. Щось несподіване за допомогою цих літаків. Щоб у світових новинах всі аплодували і закликали дати нам ще. І щоб і слова в сторону примушення нас до перемовин не було. Тільки викинути орків повністю.
