В адептів секти "всьопропало" сьогодні траур - зразу дві значні дати і обидві пов'язані з чинною владою. По-перше 4 роки тому підрозділи МВС України викинули терористів ДиРи з Маріуполя. По-друге, сьогодні річниця безвізу.
І що ми маємо на сьогоднішній день?
Протягом року кордон України з ЄС перетнули 20,3 мільйони громадян (звісно, хтось - кілька разів). По біометричному паспорту проїхали 4,8 мільони осіб. Повністю всіма перевагами безвізу скористалися 555 тисяч громадян України. Відмовлено було лише 44 тис. громадян - 8% мандрівників. Зважте на те, що частина громадян продовжує їздити по візах отриманих у попередні роки - їм безвіз наразі неактуальний. За 2016 р. багаторазових віз до Європи було видано 817 000.
От так. "Зубожилий народ не зможе їздити, це зрада, безвіз потрібний лише для багатіїв..." Я нічого не забув зі звичних мантр зрадофілів?
Саме смішне - я знаю мінімум трьох зрадофілів, які безвізом уже користуються, і одного порохобота, який наразі не має навіть біометрики. Це - я сам. Так, не користуюся я безвізом - зайнятий по саму потилицю, на Донбас зараз їздити доводиться частіше ніж у Європу. Чому ж тоді я так радію безвізу?
Мій світогляд сформований не в останню чергу тому, що в юності я багато їздив - Дніпро, Харків, Донецьк, Одеса, Київ... Навіть Єкатеринбург, Казань і Москва. Спілкувався, їздив на реконструкторські ігри, їздив до друзів, з дівчатами зустрічався. Я міг собі це дозволити, бо гарно знав що таке електрички і автостоп, а коли ішлося про далекі дистанції - знав як і де заробити грошей. Мій світогляд Запоріжжям не обмежувався. Я бачив більше ніж пересічний запорожець, я знав як живуть там - у інших містах.
І от я дуже хочу дожити до тих часів, коли українська молодь буде так само їздити до Варшави, до Будапешта, до Бухареста, до Стокгольму. Коли Україна справді стане Європою. Коли ми з перших рук братимемо у них все краще, і не матимемо іллюзій з приводу їхніх проблем. І це буде.
Для Кремля це буде катастрофа. Для зрадофілів - так само.
