Bloomberg аналізу економіку Росії і робить невтішні для Кремля висновки у статті
▪️Володимир Путін хоче, щоб світ повірив, що російська економіка в повному порядку і що він має засоби для ведення своєї війни в Україні протягом невизначеного часу.
▪️Він блефує. Його агресія дорого йому обходиться, і Захід має використовувати цю вразливість якнайбільше. Перш ніж вторгнутися в Україну – два роки тому, 24 лютого, – Путін ретельно вибудовував фінансову та бюджетну оборону Росії – найважливіший елемент стовпів його влади. Державний борг становив лише 16 % від валового внутрішнього продукту і був одним із найменших серед усіх країн. На другий рік пандемії уряд РФ уже мав профіцит бюджету (на відміну від великих та постійних дефіцитів у США та Європі). Він накопичив 175 мільярдів доларів у фонді «національного добробуту» та понад 500 мільярдів доларів у міжнародних резервах центрального банку. Найбільші банки РФ були добре капіталізовані у порівнянні зі світовими аналогами
▪️Тепер Путін радикально змінив курс - як для фінансування протистояння, так і для підтримки економіки в умовах західних санкцій. Військові витрати зросли з 3,6% ВВП у 2021 році до приблизно 7,1%, збільшивши виробництво всього – від артилерійських снарядів до дронів та комп'ютерів. Солдатські зарплати та допомога у зв'язку зі смертю військовослужбовців збільшили статки найбідніших сімей, чиї члени пішли воювати за ці гроші. Понад 130 мільярдів доларів субсидованих кредитів дозволили росіянам розщедритися на нові квартири, що сприяло буму у будівництві. В результаті реальне зростання ВВП минулого року піднялося до 3,6%, спростувавши прогнози про затяжну рецесію.
▪️ Проте межі такого «воєнного кейнсіанства» вже очевидні. Споживання працездатного населення під час спецоперації довело рівень безробіття до екстремально низького рівня 2,9%, змушуючи інші цивільні галузі економіки платити більше за дефіцитну робочу силу. Щоб стримати інфляцію, центральному банку довелося підняти базову процентну ставку до 16%, що ще більше стискає приватний сектор. Економіка витримає такий тиск з останніх сил.
▪️Військові витрати не продовжуватимуть збільшувати зростання ВВП: Просте підтримання їх на нинішньому рівні вимагатиме великих жертв в інших важливих галузях, таких як соціальні витрати та підтримка такої необхідної інфраструктури. Без військового стимулювання економічні показники РФ виглядали набагато менш вражаючими.
▪️Ще гірше для Путіна те, що він стрімко руйнує захисні механізми, створені ним для захисту економіки та себе від несподіваних потрясінь. Більшість резервів Центробанку заморожено у країнах. Ліквідні активи Фонду національного добробуту скоротилися майже наполовину від початку протистояння до 55 мільярдів доларів. Уряд має щорічний дефіцит бюджету у розмірі близько 17 мільярдів доларів, та його можливості запозичення обмежені, якщо єдиними доступними кредиторами є внутрішні банки. Ці банки все більше наражаються на ризик збитків, оскільки надхмарні відсоткові ставки тиснуть на корпоративних позичальників, у яких справи йдуть не найкращим чином.
▪️Зрозуміло, що Захід має свої фінансові труднощі. І в США, і в Європі урядам необхідно взяти під контроль бюджетний дефіцит і державні борги, які зростають останнім часом. Це вимагатиме жорсткого вибору, але тимчасові витрати, необхідні для підтримки України, є далеко не вирішальним фактором. Спільно бюджетні ресурси членів НАТО більш ніж у 20 разів перевищують російські. У середньому члени Європейського Союзу витрачають на оборону близько 2% ВВП.
▪️Цей конфлікт майже напевно закінчиться переговорами. Метою Заходу має бути забезпечення максимально безпечної та незалежної української держави – та стримування інших країн від спроб подібного захоплення земель. Для цього він має максимально використати економічну вразливість Путіна, у тому числі шляхом посилення санкцій та озброєння України. За наявності політичної волі західні країни мають достатні ресурси, щоб пережити Путіна, і цю перевагу вони повинні використовувати, щоб зупинити кровопролиття якнайшвидше.
