На фірмі де я працював до директора приїхала директор одного з київських салонів просити грошей - у норковій шубі, сукні з модного бутіка, вся у модній косметиці. Звісно не отримала нічого, бо не те що наш директор - ми всі не повірили що пані грошей не має. Ще сміялися: "Якщо грошей просиш - вдягай пальтечко попростіше".
Дивлюся я на оцих хлопаків та дівчат - і проти волі ставлю себе на місце американських міністрів, тих за тратами яких їхня преса та конкуренти слідкують в режимі 24/7. Приходять до американців такі от гаврики і прохають грошей, зброї, грошей, боєприпасів, грошей, техніку, грошей - на мільярди доларів. Ви б їм таку силу грошей далі, за умови що гроші ті не ваші, а ваших платників податків?
І окреме питання. Ви дали б мільярд особі, яка до вас припхалася не в костюмі з краваткою, а у прикиді "я торгаш з ринку "Юність"?
