Я люблю сучасні події співставляти з колишніми. Бо все, що сьогодні для нас супер-актуальне, уже колись відбувалося в такому самому вигляді й з тими ж мотивами. А головне - з такими самими помилками або зловживаннями. Знаючи це, можна й від тих самих наслідків застерегтися.
А згадайте но буремний серпень 1991-го. Після провалу путчу й ГКЧП спершу в Москві, а потім і в Києві було ухвалене рішення про заборону компартії. Хитрий червоний лис Кравчук своєчасно зрозумів, що від надто запального Єльцина краще драпати у всі чотири лапи, тому проголошення Незалежності наші комуняки підтримали практично одностайно. А от із розпуском КПУ він не так поспішав, думав, що зберігаючи Україну, як заказник комунізму, можна й атрибути тієї червоної зарази приберегти. Не те, щоб аж дуже чіплявся, розумів, що головне не ширма, а влада й ресурси. Тому, коли В.Чорновіл разом із патріотичною громадськістю у Львові встиг єдиним в Україні захопити обком партії ще до того, як знищили всі документи, та представив докази злочинної участі республіканських комуняк у путчі, Крава не довго ламався.
Але тут почалося найнезрозуміліше. Методи, якими заборонили компартію, були виключно політичними й до правових норм ніякої дотичності тне мали. Коротше: вчинили благородну й чудову справу - ліквідували компартію, але зробили це в незаконний спосіб. За свою згоду на самоліквідацію партноменклатура швиденько виторгувала у продажного крила Народної Ради згоду на недоторканність і повне списання всіх своїх злочинів. Скільки не билися Чорновіл з Танюком із ідеєю нового Нюрнберга, їх навіть свої затюкували - у нас же такий лапочка й пушистік Кравчук, навіщо його тривожити такими прикростями. Звично, демократам залишили прапори, мітинги, символізм події, а собі вже екс-комуністи залишили владу.
А з тим незаконно здійсненим скасуванням компартії все було якось дуже дивно. Ні, я звісно розумію, що Кравчук крім пустопорожнього "бла-бла-бла" ні на що інше не був здатний. І саме тому при ньому велика й економічно потужна держава втратила все, що можна було втратити й ледь не загнулася остаточно. Але тут було чітке юридичне питання. І велика кількість фахових спільнот пропонували методи правового рішення про заборону КПУ й коректну форму конфіскацію її майна. А Кравчук якось на все це дивно либився й зникав у своїх перемальованих кулуарах.
А за пару років шило вилізло з мішка. Посилаючись на незаконність процедури, комуняки, які в той період виглядали повністю розбалансованими й здеградованими, зуміли все ж мінімальними зусиллями скасувати рішення про свою заборону. І не просто відновили КПУ, а ще й отримали небачений реванш, коли їхня партія опанувала Верховну Раду, мала свого спікера, контролювала потужні владні, електоральні, фінансові й економічні ресурси та ледве не захопила всю повноту влади в країні. Отака була ціна помилки, необачності, чи все ж злого умислу хитрого лиса.
Нинішня ситуація з каналами Медведчука мене тривожить саме з цього погляду. Бо для мене їх заборона це справжній, а не роблений позитив. Я від моменту захоплення цих каналів Медведчуком на них не ходжу й жодного доброго слова про них не сказав. І це на відміну від усіляких персонажів, які сьогодні вилизують усі непристойні місця в Зеленського за його "патрійотизм", а ще вчора з цих каналів не вилазили. Але я пам'ятаю історію. Тому мені сьогодні від такого тупого або й завідомо неправильно оформленого рішення якось не дуже втішно.
