Французький президент Емманюель Макрон зателефонував своєму російському колезі Володимиру Путіну, щоб обговорити із ним варіанти звільнення українського кінорежисера Олега Сенцова. Цю інформацію ми отримали від прес-служби Єлисейського палацу. В аналогічному повідомленні прес-служби Кремля щодо розмови двох президентів жодної згадки про Олега Сенцова просто немає. З російської сторони інформацію про те, що під час розмови двох президентів зачіпалася тема Сенцова, додатково підтвердив тільки Дмитро Пєсков, прес-секретар Путіна.
При цьому французькій стороні довелося визнати, що російський президент не відреагував на пропозиції колеги. Єлисейський палац наголосив, що Путін «пообіцяв дати відповідь і у найкоротший термін повідомити про стан здоров’я пана Сенцова». Але стан здоров’я українського в’язня на 90-й день голодування і так є очевидним для Макрона. Французькому лідеру потрібна від Путіна не інформація, йому потрібен звільнений Сенцов.
А Путін не просто не хоче звільняти українського режисера. Йому важливо довести, що він не ухвалює рішень під тиском. Це – один із головних принципів путінського президентства. Саме тому Путін, наприклад, затримував відставки чиновників, про які вже було ухвалено рішення – якщо цих відставок вимагала громадська думка. І зараз той самий принцип застосовується до Сенцова або до Балуха. «Тиснуть» на російського президента своїм голодуванням – значить, повинні сидіти. Можна навіть додати термін ув’язнення.
Прикра необхідність
Президент Макрон виходить з інших передумов. Його, як керівника цивілізованої країни, турбує життя людини. Макрон не може не зважати на громадську думку Франції, вимоги французьких інтелектуалів. Але Путін не пов’язаний ніякою громадською думкою. З вимогами нечисленної опозиції він не рахується. Для пересічних представників російського суспільства ніякого ніякого Сенцова просто не існує. Та й сама ця громадська думка відгукується тільки на соціальні питання. Пов’язувати в єдине ціле погіршення власного життя і агресивну політику влади росіяни не бажають.
Тому вислуховувати вимоги західних лідерів про звільнення Сенцова для Путіна – швидше, прикра необхідність. Йому потрібно демонструвати, що він продовжує бути партнером для західних колег. Потрібно обговорювати поточні проблеми – скажімо, ситуацію в Сирії. Заради цього він готовий терпіти запитання про Сенцова і навіть пообіцяти проінформувати про стан здоров’я в’язня. Не більше того.
Саме тому питання про те, коли Путін звільнить Сенцова, залишається риторичним. Російський президент не збирається нікого звільняти, якщо тільки не бачить в цьому політичної вигоди і можливості дестабілізації ворога. Я переконаний, тільки в цих простих категоріях він і мислить – а зовсім не в категоріях життя, смерті і честі.
Віталій Портников
