Яким буде новий, 2021 рік? Це питання багато хто навіть й не намагається собі задавати сьогодні, коли людство із очевидним полегшенням прощається із минулим, 2020 роком. І я сказав би, що такого полегшення ми не спостерігали вже давно – й недаремно. Адже 2020 рік, рік пандемії став одним із найбільш важких років у сучасній історії людства.
Але чи стане більш простим для нас 2021 рік? На це залишається саме сподіватися. Але поки що нас очікують складні часи – адже від календарних дат небагато що змінюється насправді.
Світ існує ніби у кількох вимірах водночас. З одного боку, у деяких країнах вже почалася вакцинація населення. З іншого – люди продовжують заражатись і помирати, уряди запроваджують локдауни, а виявлення нових мутацій вірусу, як нещодавно у Великій Британії, призводить майже до панічних настроїв і рішень. Є й країни, в яких вакцини поки що немає – і Україна серед таких держав. До того ж ми досі не знаємо, який насправді час знадобиться для щеплення й наскільки ефективним воно виявиться. Ну й не будемо приховувати, що чимало людей не збираються вакцинуватися.
Рік турбулентності
І все це – питання не тільки медичні, але й економічні та політичні. Адже від перемоги над хворобою залежить, як швидко запуститься світова економіка. Для України це є дуже важливим ще й тому, що грошей для підтримки людей у бюджеті просто немає, не варто навіть порівнювати українські компенсації із допомогою західних урядів. Та й взагалі – що буде із бюджетом на 2021 рік? Чи отримає український уряд допомогу від Міжнародного валютного фонду? Або на заваді цьому стане українська політична турбулентність?
Ми переживаємо кілька криз водночас
Так, турбулентність! Якщо б мене попрохали одним словом оцінити український 2021 рік, я б назвав його роком турбулентності! Адже ми переживаємо кілька криз водночас. Нагадаю тут тільки про деякі.
Криза у процесі пошуку шляхів до відновлення територіальної цілісності України. У глухому куті фактично опинилися і «нормандський формат» – ніхто не знає, коли відбудеться нова зустріч лідерів, і формат ТКГ, який був головним трендом цього року. Так, це провина не української влади, а Кремля, де чекають на капітуляцію, а не на пошук миру. Але влада завжди переконувала, що на цей випадок у неї є свій план – і де ж він?
Криза законодавчої влади – у парламенті фактично немає більшості, президентський офіс вже розпочав пошук нових союзників у кожному важливому голосуванні – й ми не знаємо, до яких результатів цей пошук призведе, що вимагатимуть ці нові союзники за свої голоси, і чи не закінчиться справа новими достроковими парламентськими виборами.
Конституційна криза. Якраз перед Новим роком президент своїм указом відсторонив від обов’язків судді Конституційного суду України його голову Олександра Тупицького. Однак у самому Конституційному суді кажуть, що президент перевищив свої повноваження. Не можна виключати, що незабаром Конституційний суд скасує указ президента – і що далі?
Економічне падіння, яке, на жаль, може дедалі поглиблюватися. Тим більш, що днями входимо у новий локдаун. Й усе це, звичайно ж, викликатиме запитання до уряду. Так що 2021 рік цілком може стати роком його зміни. Але ж тут є важливими не нові прізвища, а нові потреби. Що виявиться більш нагальним для суспільства – ще один прем’єр у тіні президента Володимира Зеленського? Або сильний прем’єр, у тіні якого опиниться президент? Від відповіді на це запитання залежатиме, як розвиватиметься політична ситуація в Україні найближчими роками, а не тільки у 2021-му.
Віталій Портников
