Тримаємось! Без паніки!
Про це питають усі один одного на Слобожанщині.
І основне: так на Суми, чи на Харків?
Теоретично наступ можливий.
1) Ворогові, який має стратегічну ініціативу і впевнений у власних ресурсах вигідно розтягнути фронт. Щоб фронт високої інтенсивності став більшим.
Сумська область — це 540 км фронту. Плюс у Харківській кілометрів 300. Є де розгулятися.
Ворог починає давити, ми відволікаємо сили з півдня і сходу на північний схід. Ворог мріє десь прорватися і вийти на оперативний простір. МРІЄ. Стратєгі, блін.
2) Налякати панікуюче населення до нового масового бігства. У Харкові, з колись 1,5 мільйонного міста зробили 700 тисячне. Уявіть ще 700 тисяч біженців. А в Сумах близько 270 тисяч. Теж потужно можна витіснити людей і створити проблему.
3) Не забуваємо і про сіру зону, оголошену путіним. Це для росіян: дивіться — відсунув кордон. В Бєлгород/курськ РДК не зайдуть. Знову путін спасітєль.
4) Якщо зайти південніше Великої Писарівки — можна вийти на газо-нафтові поля і паралізувати видобуток. А Україні ось тільки зараз вистачило на зиму власного газу.
5) Тут росіянам з логістикою дуже добре. Це ж не під Херсон перти техніку, БК, орків і хавчик. Все поруч
Але давайте відверто. Якщо 50 тисяч угрупування “курськ” не тримати в кулаці, а розтягти ниткою по фронту у 800 км. - ніякого прориву не буде. Тільки в кулак. Тільки якийсь один напрямок. Який?
1) Сумська область розрізана річкою Сейм навпіл. Сейм впадає в Десну. І робить північ Сумщини таким собі географічним анклавом. Ворогу переправитись через ці річки (коли ми зірвемо усі мости) нереально. А окупувати край де повно лісів — це приректи себе на антипартизанську війну. Переваги по логістиці немає.
2) Південніше Сейму. Умовно з Тьоткіно на Білопілля і Ворожбу. Щоб перерізати рокадну дорогу Суми-Шостка і залізничну лінію, по якій товарняки і на Харків ходять. Тут взагалі 12-15 км. Вони тут градами гатять. Та і ми отвєточку даємо.
3) З Суджі прямо на Суми через Юнаківку? Залишаючи Псел південніше. Багато дрібних річок, боліт, лісів. Рай для ДРГшек, складно для техніки. Застрягнуть.
4) Між Пслом і Ворсклою? Умовно з Краснопілля на Тростянець. Так тут же безславно згинула знаменита Кантєміровская дівізія у 2022 році. І так і не перепраилася в Охтирку через зірваний міст.
5) Вздовж Ворскли по її лівому бурегу ? Умовно кулаком з російського Грайворона. Як на мене найперсективніший для росіян варіант на Північно-східному відрізку фронту. Бо можна пробувати і на Охтирку (нафтові поля). І на Богодухів. В тил Харкову. І так вже наступала РККА у 1943 році основними силами.
6) Ну і можна прямо з бєлгорода на Харків. В лоб. Або обходячи Харків зі сходу і заходу. Як робив ватутін у 1943му.
Але! До чого я веду.
Обираючи бідь-який з цих напрямків — саме на ньому росіяни будуть концентрувати ударний кулак.
І це справа 2-3 тижнів. Бо треба підвезти всі запаси і мішки для “асвабадітєлєй” в тому числі. В яких їх повезуть по бурятіям. І навіть концентрований кулак у 50 тисяч — це так замало для прориву. Тому-що Авдіївку штурмувало 4 місяці 100 тисяч.
При нашому снарядному голоді.
Тому скоріш за все, якщо шось на Слобожанщині і трапиться, то це просте підвищення активності. Відволікаючий удар. Як в боксі: лівою імітуєте удар в корпус, а правою робите хук. Так от думаю, що головний літній удар буде на Східному напрямку.
А тут вони просто замахуватимуться. Але інтенсивність боїв точно підвищиться. Без глибоких проривів.
Тому сумчанам і харків’янами панікувати не треба! Але остерігатися необхідно. Бо ДРГшки їхні зараз лізтимуть до нас по всім яркам. І КАБи ніхто не відміняв. А відмінять може хіба Ф-16. Ось тому сасєдушкі і поспішають.
Але ворог не пройде! Но пасаран! Тримаємо стрій.
Свято! Жуєм паски! Донатимо на ЗСУ!
Слава Україні!
