На тлі нескінченної тягучки з передачею Україні винищувачів F-16 почали з’являтися песимістичні заяви про те, що в тій кількості, в якій ми отримаємо ці літаки, вони ніяк не вплинуть на перебіг бойових дій. І, на перший погляд, сказати, що в цих песимістичних заявах немає раціонального зерна не можна, адже обіцяна перша партія F-16 складатиметься з шести винищувачів, а до кінця 2024 року ми в кращому разі отримаємо 20 літаків!
Здавалося б, які завдання може вирішити група із 6 літаків чи навіть 20?
Але, з іншого боку, чомусь, коли я чую про “F-16 не зроблять погоди…” я починаю відчувати стійке дежавю.
Справа в тому, що коли Україна отримала першу партію з 4 одиниць РСЗВ М142 HIMARS у червні 2022 року, так само звучало: “а що вони зроблять для сотень кілометрів фронту? Нам потрібні сотні М142 HIMARS!!”
І що? М142 HIMARS вирішили завдання тактичного чи навіть оперативно-тактичного характеру?
Точне застосування обмеженої кількості М142 HIMARS на правому березі Херсонської області призвело до того, що російські окупанти там опинилися в ізоляції. Фактично, за 4 місяці були сформовані умови для видавлювання РОВ з правого берега і не без допомоги кількох одиниць М142 HIMARS, які теж не повинні були “зробити погоди…”
F-16 мають найширшу номенклатуру ракетного озброєння, яке може бути використане для виконання різноманітних завдань. І я більш ніж впевнений, що застосування F-16 буде схоже на застосування М142 HIMARS, точкове та ювелірне, спрямоване на виконання певного спектру завдань, де кількість не така важлива як якість.
Тому абсолютно не поділяю песимістичних висловлювань щодо початкової малої кількості F-16 та їх безглуздості. Звичайно, якщо мікроскопом забивати цвяхи, він справді втрачає свій первісний зміст, а якщо ні… М142 HIMARS – яскравий приклад правильного застосування потрібного інструментарію.
