Вчора розмовляю в Чикаго з інтелігентним на вигляд поляком середнього віку. Під час спілкування вуйко з ностальгічними нотками в голосі згадує, що коли «Львув був польським», у його родини була велика двоповерхова кам'яниця (будинок) практично в самому центрі міста. Все залишилось там, коли довелося утікати перед війною (2 світовою).
З його спогадів усвідомлюю, що він не проти й сьогодні відсудити кам'яницю від української влади.
- То треба було собі натомість забрати будинок із городами й садами тих українців, котрих польська влада у змові з совіцькими большевиками виселила у рамках люблінських угод 1944-року, - спокійно відповідаю я.
Що його так вкурвило?
Чого він так запінився?
І Львів був завжди польським, і Галицьке князівство польським, І по революції 1917-го вони нас від комуняків врятували, і дозволяли українські школи і костьоли...
- Ну добре, - питаю. - А чи знає пан якого розміру були ваші землі відносно до Києвської Русі коли ваш князь Мешко тільки збирав їх докупи?
І що тільки в 1025 році було короновано вашого першого круля Болеслава Хороброго, а державу назвали Крулівство Польське?
А в 1795 році росія, Австрія і Прусія поділили Річ Посполиту і вона перестала існувати як держава?
Чи пан знає про Варшавський договір 1920 року з Директорією Української Народної Республіки, який Юзеф Пілсудський підписав і який сам же зрадив, захопивши західноукраїнські землі?
Тим самим всадивши ніж в спину Українській державі.
Чи пан щось чув про пасифікацію Галичини?
Бо моя баба добре пам'ятала як поляки знищували українські кооперативи, українські організації й українські школи.
А може пан точно знає скільки українців було депортовано з Польщі у рамках операції «Вісла» у 1947 році?
То я пану скажу - 482 тисячі офіційно переселено, а в концтабір Явожно потрапило понад 4 тисячі, а 200 було закатовано... так званих бандерівців...
А вже в наш час польські митники зривали тризуби з автівок, які перетинали польський кордон...
То чий Львів?
До цих пір не знаю, чого він на мене образився і не попрощався.
Думаю, що пішов вчити історію...
Olga Ruda
