Це насправді дуже важливий крок. Не лише для нас, і не лише німецько-українських відносин. Він важливий для самої Німеччини.
Цей крок – це подолання колосального історичного комплексу вини Німеччини перед Росією. Довгі роки там торочили, що після всього того зла, який Німеччина заподіяла Росії у Другій світовій війні Берлін не має морального права робити щось погане проти Москви.
Цей комплекс відверто шкодив Берліну, змушуючи робити неоковирні кроки на «конструктивний діалог» з кремлем. «Газові відносини», які довго поєднували Москву і Берілн – це не лише про корупцію, а і про спробу створити нову геополітичну конструкцію, яка зітре пам’ять про ганебні сторінки німецької історії.
Саме через комплексу вини Німеччини Україні довго не давали зброї. Бо в Берліні буквально ціпеніли від думки, що «з німецької зброї знову будуть вбивати росіян!» (те, що під час Другої світової війни з німецької зброї так само вбивали українців чомусь ніхто не згадував)
Але раптом німці прозріли. Місяці війни в Україні змогли зробити те, що не зробили всі буремні десятиріччя поствоєнної Європи.
Німці раптом зрозуміли, що:
❗️Нацизм може бути не лише німецьким;
❗️Росіяни, які воювали з фашистами самі здатні на геноцид, і ЗАРАЗ, і В МИНУЛОМУ, і це треба визнавати;
❗️«Гітлер» може бути не лише етнічним німцем.
Визнання Голодомору геноцидом українського народу розставляє правильні маркери в розумінні історії і сучасної політики. І виграє від цього сама Німеччина. А Росія остаточно втратила важливого геополітичного партнера в Європі і все те, за що в Німеччині «дєди воєвалі».