Як політик, який хоче, не вірячи, пройти між краплями дощу і залишитись сухим? Чи як верховний Головнокомандувач не ратифікованого воєнного альянсу західних демократій? Причини є для першого і для другого.
FT вибухнула повідомленням, що українська влада та її союзники негласно погодили умови переговорів з Путіним.
Спочатку про це «проколовся» президент Зеленський. Він натякнув, що із правителем Росії, чи його «лейтенантами», ведуться переговори «онлайн» і навіть «офлайн». Всі запанікували. Президент запевнив, що лише план перемоги й план миру — ««в одному флаконі», і ніякої зради та територіальних поступок.
FT десь викопало серед обізнаних зугарних дипломатів, що Зеленський і західні європейські лідери погодили позиції про припинення бойових дій в Україні, які мають стати основною майбутніх переговорів між Києвом та Москвою.
Тут нам налили на голову теплого єлею – про повну втрату Україною захоплених РФ територій не йдеться. Нібито надалі вони можуть бути повернуті шляхом якихось чаклунських переговорів. Дипломатії Магів.
Це питання буде закопане, років на 10,20,30. Як Буратіно закопував свої золоті монети за рекомендацію лисиці Аліси й котяри Базиліо. Захід пропонує Києву в обмін на припинення бойових дій гарантії за моделлю ФРН-ГДР, коли тоді західну Німеччину прийняли в НАТО. Саме з дозволу Москви.
В домовленостях, про які нам взагалі нічого не відомо, як не було зрозуміло про зміст Стамбульських угод, передбачено:
Перше. Україна якимось чином має визначати свої захищені кордони. Зрозуміти зміст «захищені кордони», неможливо.
Друге – відвести від них війська. Незрозуміло, чи зробить це Росія й на яку глибину, чи йде мова про «санітарну зону» аж до Харкова, на які наполягає Путін.
Третє. Закріпити письмово у майбутньому договорі РФ відмову від розміщення на своїй території ядерної зброї. Не ясно, чи може Україна розміщувати натомість бази НАТО і мати воєнний завершений ядерний цикл виробництва, наприклад, ядерного палива для своїх АЕС.
Чорним по білому. Ці умови мають діяти до чергової прямої загрози вторгнення з боку Москви. А якщо Москва вночі знову, наробивши вже десятки тисяч ракет, безпілотників класу «Охотнік» і армію броне роботів, вторгнеться в Україну? Знову дійшовши до Києва за 24 години, не давши Трампу зосередитися?!
Пʼяте. Німецька модель, – чи то рятівний жилет, чи то пояс «Шахіда». Але як основа для припинення війни на не окуповані й суверенні території України, якщо її приймуть в альянс. Тоді буде поширюватися стаття 5 блоку про взаємний захист.
Проте, жодних шансів, що її прочитають не так, як гарантії безпеки в Будапештському меморандумі, немає. У війні з ядерною державою, стратегії протидії якій, так і не існує.
Шосте. Москва закріпила окуповані території України, які до початку переговорів вона намагається захопити в адміністративних межах, а українська армія не здатна цьому протистояти, то юридично на папері вони вважатимуться українськими. Над ним будуть працювати нові зіркові дипломати.
Сьоме. Жодного натяку на репарації та компенсації Росії за неймовірні матеріальні й людські втрати, як і про відповідальність воєнних злочинців та винних у злочинах проти людяності.
Байден і його західні партнери практично прийшли до висновку, що обмін територіями на членство в НАТО залишається чи не єдиним варіантом завершення війни. При тому, що від 72 до 83% українців готові накласти на подібні пропозиції вето.
В Європі своєрідним клакером виступає президент Чехії Петр Павел. Напевне, він читав про Мюнхенську змову інші тексти й оцінює її, як неминучу реальність, якій неможливо було протидіяти.
Він виступає за те, щоб прийняти Україну в альянс без окупованих територій, ставлячи на перший план гарантії збереження та існування української держави разом з її народом.
Звичайно, це абсолютно протилежна стратегія відносно Ізраїлю, який припинив розмови про будь-які мирні переговори та територіальні гарантії для своїх агресивних союзників.
Але нам треба охолодитись. Ми скоріше в статусі Палестини, хоч терористом і агресором є Росія. З цим планом за твердженням NYT і WP на «Рамштайн» прибудуть Байден, Зеленський.
Не зрозуміло, що вколють Путіну, аби він на нього погодився. Бо за його версією, він почав війну в Україні з НАТО, аби ні за яких варіантів не допустити вступу до нього Києва.
І хоча ще у вересні 22 року Зеленський направив заявку про вступ до цього воєнного блоку, в травні цього року канцлер Шольц з притаманною йому посмішкою переконував, що найближчі 30 років України там не буде.
При цьому La Repubblika написала, що спадкоємець ангели Меркель готує свій мирний план, який передбачає передачу Росії українських територій, але якось без членства в НАТО. З цього приводу він вже довго розмірковує подзвонити Путіну і про щось з ним поговорити.
Спочатку МЗС назвала публікацію FT провокацією, і що Україна не веде переговорити про територіальні поступки. Потім за ним президент як би чітко артикулював: «… гарантувати Україні надійний мир і тривалу безпеку – можливо виключно на основі міжнародного права і без будь-якої торгівлі суверенітетом чи торгівлі територіями. Саме так, як передбачено формулою миру. Україні потрібен мир, справжній, справедливий, гарантований захист від війни. Це можливо тільки на сильних позиціях…».
Він наполягає на плані перемоги, який одночасно приведе до миру. Він секретний. Жодне американське видання не змогло його отримати й оприлюднити. Відомо, що він «з пʼяти пунктів – 4 основних та 1, який необхідно виконати вже після закінчення війни».
Він познайомив з ним Байдена, Гарріс і Трампа. І отримав від них «повну підтримку стратегії наближення миру – миру завдяки силі». Його інноваційний і мудрий Офіс милостиво готовий представити його, колись, українцям, але лише частково. Можливо тому, що в нього є особлива секретна енергія, яка втратить свою силу до запуску плану.
Потім президент заявив, що він готує цей план на «прийняття Рамштайном»: «для усіх партнерів України». Але не сталося. Поки що.
FT через свого секретного високопоставленого інсайдера в Білому домі дізналося, що Байден може/збирається схвалити важливе рішення щодо майбутнього України в НАТО. Підвищити статус української заявки на членство в альянсі.
Проте, читаючи американську аналітичну пресу, ми не бачимо цілеспрямованої рішучості Вашингтона. Страх ескалації сильніший від справжньої підтримки України. Немає амбіції й хоробрості.
Теоретично у Байдена є шанс грюкнути дверима – піти на крок, який від нього не очікували. І зламати всі погані стереотипи про себе. І не дати Трампу скасувати його рішення, а Камалі Гарріс – залишити більш ясну дорожню карту.
Якщо Байден переконає Шольца, то Угорщина і Словаччина при прийнятті рішення можуть попити кави у сусідньому кафе.
Активно міг би підтримати вступ в НАТО українців Ердоган, але він петляє, збираючись «без поспіху» розглядати чи не основну історичну амбіцію Києва. Можливо торгується за американську зброю і гроші.
Путін востаннє заявив умову для мирних переговорів – повний вихід ЗСУ з Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей. Це лише перша частина його шорт-листа. Скільки в ньому може бути ще вимог – неважко здогадатися.