Цінність Савур-Могили для обох воюючих сторін російсько-українського конфлікту 2014 р. була зумовлена чисто географічним її положенням. Савур-Могила – це курган висотою 278 м над рівнем моря, з якого відкриваєттся вигляд на 30-40 км навкруги. З Савур-Могили можна було контролювати практично всю ділянку україно-російського кордону від Маринівки до Успенки.
Від самого початку війни російське командування розглядало трасу через прикордонний КПП «Маринівка» на Сніжне і Торез (Чистякове) як один основних шляхів забезпечення терористів ДиРи. Від Сніжного відкривалися шляхи на Шахтарськ, Макіївку і Донецьк, та водночас – на Дебальцеве, Бахмут (Артемівськ) і Слов'янськ. Ще в травні та на початку червня 2014 р. проросійські терористи зайняли Сніжне і Дмитрівку та перетворили їх на справжні укріпрайони. Не залишилася без уваги і Савур-Могила.
Перша спроба ЗСУ взяти Савур-Могилу під контроль сталася 12 червня 2014 р. – як частина операції Сектора «Д» з наступу військ уздовж російсько-українського кордону. За даними командування ЗСУ, бойовиків на кургані не було і там вирішили поставити артилерію для прикриття наступавших військ Сектору «Д». Але. Коли рота 79-ї аеромобільної і артилерія наблизилися до Савур-Могили, спецназівці 3-го полку СпН, що їх супроводжували виявили на кургані засідку терористів ДиРи. Позаяк частина ЗСУ по суті була колоною артилерії під охороною десанту, пропозиція десантників взяти висоту штурмом схвалена не була і бій звівся до того, що командир десантників на БТР, під прикриттям вогню гармат в'їхав на Савур-Могилу і евакуював спецназівців, що потрапили там під вогонь.
Тоді цим і обмежилися. Савур-Могила лишилася осторонь від основних бойових дій, а з висот «Браво» і «Граніт», зайнятих 79-ю, корректувати вогонь можна було не гірше.
Ситуація змінилася з початком масових обстрілів українських військ біля кордону з боку Росії. Савур-Могила була ідеальним спостережний пунктом для навідників. Саме тому опануванням Савур-Могили штаб АТО вирішив розпочати операцію з деблокування оточених підрозділів Сектору «Д». Бійці 95-ї аеромобільної бригади в ході свого знаменитого рейду, об'єднавши сили з 1-м батальйоном 30-ї бригади 28 липня навалилися на Савур-Могилу і взяли її, що називається, з ривка. Передавши позиції на кургані 1-й батальйонній групі 51-ї бригади, 95-а і 30-та рушили на звільнення від терористів Степанівки і Маринівки, та на деблокування Сектору «Д». Тим часом Савур-Могилу знову зайняли терористи.
Що сталося? Всі учасники відмічають, що після визволення Савур-Могили, з боку терористів ДиРи і РФ по висоті був нанесений скажений удар артилерію і РСЗО. Схоже на те, що в тих умовах командир батальйонної групи 51-ї бригади підполковник Процюк не витримав і наказав бійцям відступити з кургану (за що й був відсторонений від посади). Висоту зайняли терористи. Цей прокол довелося виправляти в подальші дні.
4 серпня розпочався новий штурм Савур-Могили. Основною ударною силою штурму була та сама 1-а батальйонна група 51-ї бригади – але тепер нею командував підполковник Капінос (позивний «Нептун»). Бійців 51-ї посилили залишками 1-го бату 25-ї бригади ВДВ (командир – підполковник Мойсюк, позивний «Призер»), розвідвзводом 3-го полку спецназу, реактивним дивізіоном 27-го реактивно-артилерійського полку, вогнеметним взводом 72-ї бригади. Крім того, 25-а отримала поповнення з 3-го батальйону своєї бригади. І ще на допомогу ЗСУ прийшов загін ДУК «Правий Сектор». Командиром групи був призначений заступник начальника розвідки зі спеціальних операцій полковник Ігор Гордійчук – легендарний «Сумрак».
На штурм висоти висунулися 190 бійців. Атакували курган з двох сторін. Але. Одна зі штурмових груп в процесі наступу потрапила під мінометний вогонь, зазнала втрат і мусила відступити. Штурм захлинувся. Провал штурму мав серед іншого вельми просту причину – українцям доводилося лізти на курган бігом, під броніками, касками та запасом б/к – люди банально виматуватися на схилах. Але.
Наступний штурм «Сумрак», «Нептун» і «Призер» вирішили підготувати за всіма правилами. Людям дали час на відпочинок. Запросили допомогу технікою, і отримали її – два танки, БМД та артилерію. Біля Покровського знайшли схожу висоту і провели на ній тренування. Спецназівці з 3-го полку СпН провели ретельну розвідку висоти і підходів. Дійшло до того, що з інтернету скачали 3-D модель Савур-Могили і користуючись нею, довели задачу до кожного бійця.
12 серпня розпочався новий штурм висоти. Влучним вогнем українці примусили частину терористів біля 12-00 піти з кургану – там було дуже мало місця і об'єктивно великій кількості людей розмістилися було ніде. «Сумрак» дав команду на штурм. Ворог відгризнувся мінометним вогнем. Проте, танки і БМД ЗСУ прикрили штурмові групи і зайняли свої позиції. Групи пішли вперед. Але…
Штурмова група 51-ї вступила в бій ще на схилі, був поранений командир групи, група зазнала втрат. Десантники 25-ї дісталися вершини і вступили в бій з терористами впритул – їх стали закидати гранатами. Штурм знову захлинувся. Але…
Зв'язавщись між собою по радіо і оцінивши обстановку, «Призер» і «Сумрак» вирішили висоту дожати. Штурмові групи перегрупували – і в бій. Вперед пішла добровольча група «Крим» (кримські татари), приведена «Сумраком». Танки, пристрілялися і створили щільний вогневий заслон, який прикрив штурмувавших. Терористи зазнали втрат і – відступили на південний схил, куди українці не могли зайти через щільну роботу артилерії і мінометів з боку РФ і терористів ДиРи.
Савур-Могила була зайнята українцями.
По кургану зразу ж почали бити гармати та РСЗО терористів і Москви. З'ясувалося, що ніяких серйозних укріплень на кургані нема – терористи зуміли вирити окопи глибиною 0,5-1 м, кам'янистих грунт не дозволяв закритися глибше. Єдиним прикриттям було приміщення музею подій Другої Світової війни.
Кадровий військовий і спецназівець «Сумрак» розумів, що він виграв квіток у пекло – терористи ДиРи і Москва зразу ж обвлили на Савур-Могилу тони металу й вибухівки. Але. Втримати Савур-Могилу треба було за всяку ціну. По-перше, Савур-Могила лишалася частиною плану з оточення терористів ДиРи по лінії Лутугіно-Ровеньки-Савур-Могила. По-друге, наявність українських навідників на Савур-Могилі дозволяла артилерії ЗСУ трощити позиції терористів по всьому району. По-суті вся діяльність Сектору «Д» відтоді звелася до оборони Савур-Могили.
Бійці 25-ї, виконавши задачу були відправлені до Кутейникова. На Савур-Могилі закріпилися бійці 51-ї бригади. На чолі із «Сумраком».
Дмитро "Калинчук" Вовнянко
