Чому я вважаю, що наше ходіння по колу зараз може завершитися: Україна вже не буде в окупації, як вона була в окупації радянського союзу. Бо коли ти в неволі, з тобою роблять що завгодно. Зросійщують твоє населення, принижують твою культуру, руйнують твою армію, економіку, освіту.
Зараз єдині наші вороги - дурість та, деякою мірою, доброта. Бо хтось колись таки скаже: "а давайте ж їх вибачимо. Деяких. Бо то було колись, а тепер пройшло 50-100-150 рокіів, вони вже інші..." Ось тоді буде ще одна війна. А не будемо надто добрі та дурні - залишимося вічними ворогами. Причому ми сильніші в цьому протистоянні.
Бути вічним ворогом росії - вигідно. Бо тоді в твоїх містах та містечках не прийнято дружити з к@цап@ми. Отже, не будеш тягнути до себе додому все те, що руйнує Україну. Бути ворогом росії - означає власний розвиток. Бо я вважаю росію тягарем на наших плечах - вона на нас виїхала і в радянські часи, і пізніше. Навіть в дріб'язках. Навіть щодо боксу (коли вони наших спортсменів називали своїми) чи щодо борщу. Коли ти їх ворог - ти протиставляєш себе їм. Ти чітко кажеш - не бери, це моє. В той час коли під час "дружби" ти кивав головою: "ми ж одін народ", та дозволяв брати.
То ж ми маємо шанс, нарешті. Відокремити, відрізати та чітко закріпити свої позиції. Свою власність. Свої наміри.
Світ, можливо, колись скаже: дивіться, німцям показували кадри їх злочинів. Вони вилікувалися. Вони стали іншими. І ці стануть. І тут варто пам'ятати, що рашисти з фашистами і схожі, і ні. Схожі в тому, що вбивають та знущаються. Що проводять Геноцид народів. Але відрізняються тим, що одні визнали - а другі не визнають.
Чому я не вірю, що визнають? Бо всю свою історію воюють. Захоплюють чужі землі. І якщо фашисти робили це десятиліття тому - то ці роблять це сьогодні. Коли є інтернет. Коли світ відкритий для пізнавання та порівняння. Коли вже була велика війна, і багато хто сказав собі "ніколи знову".
А ці не скажуть.
А тому давайте думати, розвиватись та пам'ятати.
