Уявіть, що у Вінні-Пуха таки остаточно прогниють опилки в голові і він вже восени чи наступної весни полізе на Тайвань.
Перша виделка: чи США приймуть бій чи зрадять Тайвань втретє.
Якщо зрадять, то виникає питання: а в чому проявляється тоді роль США як лідера Вільного Світу, якщо вони просто бігають від проблем. Якщо приймуть бій, то дивимся розклади: у КНР флот — гівно, але театр бойових дій буде поблизу їхніх берегів, і вони зможуть діяти з берегових баз та аеродромів. Основа надводних морських сил США — авіаносці і застарілі ракетні есмінці типу Арлі Берк, здебільшого у небоєздатному стані. Також вони ймовірно використовутимуть бази в Японії, Південній Кореї, на Філіпінах, на о. Гуам, В Австралії та Новій Зеландії, в Індії, також можливо в Пакістані. Припустимо, що жодна зі сторін не застосовує ЯЗ і конфлікт конвенційний. Тоді США не має шансів одержати швидку перемогу, війна затягується і постає питання постачання. У США довге плече логістики через Тихий океан, вразливе від дій КНР, або в обхід Африки чи через Суецький канал (які також значною мірою контролюються КНР). В цих умовах у війні на виснаження КНР матиме очевидну перевагу. Втрати зростатимуть, невдоволення всередині країни зростатиме і на наступних виборах до влади майже гарантовано прийде інша політична сила (добре, якщо це будуть республіканці, а не, скажімо, комуністична партія США) під гаслом "припинити ̶х̶̶у̶̶й̶̶н̶̶ю̶ війну", а далі — виведення військ, евакуація посольства гелікоптером через дах, біженці, що падають з шасі літаків, і все таке. В будь-якому разі, на декілька років США різко стане не до проблем Вільного Світу.
Друга виделка — як в цій ситуації поведе себе ЄС.
Думаю, що сили США в Європі не будуть активно задіяні в конфлікті з КНР і нікуди не подінуться, хіба зменшиться авіаційний компонент, але про подальше їх розгортання в такому разі слід забути. Наявних військ (близько 75 тис. о/с станом на початок 2022) явно недостатньо для забезпечення безпеки Європи, тому роль Польщі і України логічно мала б збільшитися. З іншого боку, баланс політичних сил США і КНР істотно зміниться непередбачуваним чином, тому прогнозувати тут щось складно. Загалом, поки що ЄС вів себе напрочуд гарно (аж не очікував). У позиції Британії істотних змін, скоріше за все, не відбудеться. Проте, варто очікувати зниження і так невисоких темпів постачання допомоги Україні.
Третя виделка — це результат російсько-української війни.
Наша задача в цій ситуації — встигнути додавити росію до зміни влади в США, причому із значно зменшеним (можливо, до нуля) обсягом додаткової американської допомоги. Буде у нас на це реалістично 2 роки максимум — до наступних мідтермс, після цього можна очікувати скасування санкцій. З іншого боку, у випадку початку китайсько-американської війни всім стане трохи байдуже чи б'ємо ми по території росії чи ні, що значно спростить задачу. Якщо ми з цією задачею впораємося, Україна матиме найпотужніші збройні сили в Європі і фактичну роль регіонального лідера у Східній Європі. Якщо ж ми з цією задачею не впораємося і росія продовжить своє існування, нам доведеться терміново розпочинати підготовку до наступної війни, розраховуючи вже виключно на власні сили. Нам доведеться перебудувати свою економіку на ринкову і провести реіндустріалізацію, розгорнути замкнений цикл виробництва усіх основних видів озброєння і військової техніки на власній території (адже практика показує, що західні виробники просто не в змозі забезпечити необхідний нам темп випуску продукції) і вже спираючись на цю економічну міць отримати статус регіонального лідера.
Все це — люте ІМХО, не підкріплене нічим.
