Саме по собі оголошення мобілізації - це ще не істерика. Це визнання, що прорахувалися із плануванням «спецоперації», що втрати набагато більші, ніж визнає Міноборони РФ, що московити, попри демонстративне побєдобєсіє та агресивний мілітаризм, добровільно віддавати життя заради «собіранія зємєль» не готові. Але не істерика.
А ось лавровські погрози ядерною зброєю за «напад» на території, приєднані за результатами «референдумів» - це ясне й неприховане визнання, що втримати захоплені від 2014 року українські землі військовим шляхом Кремль уже не сподівається.
І це-таки паніка й істерика
