"Давайте я одну неприємну річ напишу..." - Валерій Пекар

"Давайте я одну неприємну річ напишу..." - Валерій Пекар

Зараз чимало людей покривають ганьбою країни, що не мають виразної однозначної позиції. Найбільш відомими прикладами є Китай, Ізраїль, Грузія, Молдова, Емірати, Вірменія, Казахстан, але насправді список цей значно більший.

(Я не беру однозначні приклади на кшталт Угорщини чи певної частини німецького істеблішменту, які просто йдуть у фарватері путіна. Я говорю про тих, хто не вкладається у чорно-білу картинку.)

Я кажу: люди, там все складно, давайте спробуємо зрозуміти їхню ситуацію та їхню позицію.

Мені відповідають: чому це ми мусимо їх розуміти? все просто -- хай замовкнуть і роблять те, що нам потрібно.

Стоп.

Це точно те саме, що кажуть нам німецькі, французькі та угорські еліти. "Чому ми мусимо розуміти Україну? У нас є свої інтереси, хай Україна замовкне і робить те, що нам потрібно."

Дзеркальна ситуація.

"Не роби іншому того, чого не бажаєш собі", каже стара мудрість, на якій стоїть сучасна цивілізація.

Ми мусимо розрізняти тих, хто йде у фарватері путіна, і тих, хто має свою власну складну ситуацію й тому не вкладається у чорно-білу картинку.

Якщо ми хочемо, щоб вони розуміли нас, ми мусимо:

1. Зрозуміти їхню ситуацію.

2. Викласти їм свою ситуацію так, щоб вони зв'язали її зі своєю в одне ціле.

3. Показати їм, як вони, допомагаючи нам, переслідують власні інтереси.

Вимагати від інших безумовно прийняти власну картину світу як доконечно істинну -- це саме те, що робить Росія. Не будемо схожими, будемо іншими. Будемо крутими суб'єктами міжнародної політики, здатними зрозуміти інших, побачити замість чорно-білого світу десятки кольорів, знайти рішення наступного порядку й розвернути інших в бік наших інтересів, довівши, що вони співпадають з їхніми.