Думаю, частині з вас не сподобається цей пост, але я точно не наймався сюди комусь (навіть більшості) догоджати. Отже…
1. Я давно вже називаю Росію Московщиною, а її жителів московитами. При цьому, абсолютно переконаний, що петиція з такого приводу є проявом інфантилізму, а доручення прем‘єр-міністру - дебілізму квартал-стайл.
2. Якщо вважати Оскар у документалістиці актом суто політичним, то ніякого гріха в присудженні його фільму «Навальний» немає. Захід просто зобов‘язаний робити на нього ставку сьогодні, адже він:
а) популярний;
б) єдиний декларує готовність повернути Україні всі її землі й виплатити репарації;
в) цілком може колись стати партнером у ядерному роззброєнні Московщини, котре вочевидь буде серйозною проблемою в повоєнному світі.
Крім того, Навальний знаходиться наразі в тюрмі (тобто, в повній залежності від влади) і може бути знищений у будь-який момент. Захистити його - завдання непересічне. Що ж до України, то ми й так знаходимося в центрі світового (принаймні, його цивілізованої частини) консенсусу. І присвоєння Оскара українській стрічці мало що б тут додало.
3. Обидві ці новини в моїй системі пріоритетів і близько не стоять поруч зі свіжою інформацією, що в ДБР немає жодного слідства щодо Баканова. Бо темп перетворення України на бананову республіку є абсолютно загрозливим.
П.С. Щодо п.2. Цілком можливо, що спроба привести Навального до влади нічим не закінчиться. Цілком можливо також, що, прийшовши до влади, він не буде виконувати те, що західний світ (і ми в першу чергу) від нього очікуємо. Але це не означає, що не треба намагатися. І Оскар у документалістиці - дуже скромна плата за це...
