У пабликах розходиться заява Ілона Маска, де він називає Зеленського «м'ясником», який живе в паралельній реальності, і хвалить Залужного.
«Я думаю, що Залужний точно той, хто цінує життя своїх людей. І тверезо дивиться на те, що відбувається насправді. Зеленський давно вже живе у своїй реальності м'ясника, і ця реальність не відповідає дійсності», - заявив Маск на аудіоконференції у X.
На Росії такого собі віщуна на всі теми грає Юрій Лоза, а в Америці - Ілон Маск. Але хтось же вкладає йому у вуха такі тези, і знаючи, з ким він повʼязаний, здогадатись хто це, неважко.
Проте, згадуючи останню статтю Залужного, у декого могло скластись саме таке враження. І якщо протиріччя між Верховним та Главкомом таки існують (чого б не хотілось), я на стороні Главкома: головне - життя наших воїнів.
Bloomberg: Європейський Союз запропонував заборонити експорт верстатів та деталей машин, які Росія використовує для виробництва зброї.
У 12-му пакеті санкцій також містяться заборона на постачання алмазів з 1 січня та заходи щодо більш ефективного дотримання обмеження цін на російську нафту.
До списку заборонених до ввезення товарів ЄС пропонує включити хімікати, літієві батареї, термостати, двигуни та мотори для безпілотників та деякі товари для виробництва військових систем.
Країни-члени ЄС повинні обговорити ці пропозиції на цьому тижні, а прийняти до Різдвяних свят.
The Economist: «Європі необхідно посилити підтримку України!»
Очевидно, що контрнаступ України загальмовано. Після п'яти місяців кривавих та дорогих зусиль результати на початок листопада були мінімальними. Не було взято жодного великого міста, звільнено лише близько 400 кв. км. Це 0,1% загальної площі України. Росія, як і раніше, займає близько 18% території України. Все це віщує довгу війну на виснаження, і прихильники України мають бути до неї готові.
Росія, безперечно, готова. Стратегія Путіна – дочекатися, коли Захід стомиться. Затяжна війна грає йому руку. Він не надто переймається громадською думкою. Незважаючи на тяжкі втрати, росіяни не подають ознак відмови від війни, частково тому, що високі ціни на нафту приглушили наслідки західних санкцій. Росія наполегливо продовжуватиме. Але в Європі, і насамперед в Америці, нависла небезпека того, що виборці та політики втомляться від цього тягаря.
Дуже багато, як тепер здається, було обіцяно Заходом для контрнаступу, і надто мало було підготовки до тривалого протистояння. Це має змінитись!
Нова реальність вимагає нової політики, передусім від європейських лідерів, які мають зрозуміти, що завдання підтримки України швидко переходить до них. Хоча спочатку Америка була основним постачальником озброєнь на Україну, у 2023 році Європа збільшила свою підтримку і до 31 липня ледве обігнала Америку як найбільший сукупний постачальник військової допомоги Україні. Однак це сталося за рахунок виснаження власних запасів танків, боєприпасів та ракет.
Краще справи з невоєнними зобов'язаннями. У червні ЄС пообіцяв Україні додаткову фінансову допомогу у розмірі 50 млрд. євро до 2027 року. Таким чином, за загальним обсягом обіцяної допомоги Європа перевершує Америку.
За даними Кільського інституту світової економіки, обсяг зобов'язань Америки на кінець липня становив 69 млрд доларів проти 155 млрд європейців.
Але дефіцит бюджету України, що становить приблизно 20% ВВП, означає, що їй необхідно близько 42 млрд доларів на рік, щоб залишатися на плаву. До цього додаються ще й витрати на відновлення. Відповідно, 50 млрд євро на чотири роки недостатньо. Європейські уряди можуть дозволити собі зробити більше.
Справа в тому, що на Америку поки не можна покластися у цій боротьбі. Новий речник Палати представників Майк Джонсон розпочав свій термін з того, що заблокував спробу президента Джо Байдена отримати дозвіл на новий пакет військової підтримки України у розмірі 61 млрд доларів. Ще більшою загадкою є Трамп, який часто суперечить сам собі з приводу України, як і з багатьох інших питань.
Тому Європі, подобається їй це чи ні, доведеться взяти на себе велику відповідальність за підтримку України. Це означає не лише надання великих сум у вигляді прямої фінансової допомоги, а й більші інвестиції у військову сферу, щоб Європа могла озброїти Україну.
Вона також може допомогти прискорити інтеграцію України до ЄС. У червні 2022 року її було офіційно прийнято як кандидата, але офіційні переговори про вступ до ЄС досі не розпочалися. На саміті у грудні 2023 року лідери ЄС мають дати зелене світло початку детальних переговорів.
Про талант.
Роки життя та практика зазвичай дозволяють мені оцінювати ту чи іншу подію одразу - як її цінність, так і можливі наслідки. Але чи не вперше мені знадобилось два тижні, щоб оцінити масштабність події.
Я про статтю Залужного.
Не знаю, чи писав її сам Главком, чи хтось за нього (думаю все ж, він сам), але це було зроблено майже геніально.
Тільки два тижня поспіль стало зрозуміло, скільки осиних гнізд розворушила ця публікація - від нашого ОПУ до Пентагона, від Конгресу до Брюсселя, від Трампа до Ілона Маска. І багато людей побачили в ній різні посили - хто стверджував, що це констатація глухого кута, а хто - що маніфест перемоги.
І навіть неважливо, хто як цю статтю сприйняв - важливо, що на тлі застою української тематики заворушились всі - журналісти, політики військові. Вчора про цю статтю конгресмени питали у Єрмака - але що міг відповісти Єрмак, коли на такі питання повинні були відповідати зовсім інші люди?
Цю статтю демократи використовують у своїх аргументах на користь необхідності посилення допомоги ЗСУ, пентагонівці почали рискати у пошуках незадіяних резервів, західні журналісти вже два тижні шукають якісь додаткові посили між рядків цієї публікації - навіть Маск її прочитав і прорекламував у притаманному йому скандальному стилі.
Одним словом сталось головне - стаття підняла великий пласт мулу з того болота, яке вже почало застоюватись. І це мало набагато більший ефект, аніж місяці дипломатичної роботи нашої влади.
Сьогодні Байден має провести перемовини з Джонсоном. І як пишуть місцеві ЗМІ, серед інших аргументів на користь України, у папці президента США будуть лежати тези з цієї статті.
Так що писала її дійсно талановита у всьому людина.
