Президенту Зеленському неймовірно пощастило. В момент коли на Україну напала країна шо покриває 1/7 частину суходолу, в опозиції до нього опинилися політики-державники. Коли на плечі президенту упала відповідальність за долю країни в умовах війни, опозиція повністю підтримала президента, а не стала вставляти йому палки в колеса.
Росія завдала удару. Президент закликав націю до опору. Що зробили лідери опозиції Порошенко і Рудик? Вони теж закликали до опору – у першу чергу своїх прибічників. Вони щакликали забути чвари і об’єднатися проти ворога.
Президент закликав вступати до територіальної оборони і допомагати ЗСУ. Що зробив Порошенко? Він закупив для тероборони кулемети та бронетехніку. Волонтери зібрані опозицією забезпечують харчування тероборони – разом з Мариною Порошенко. Війна потребувала внесення змін у низку законів. Що зробила опозиція? Вона швидко проголосувала за потрібні зміни разом з владою.
Оцінили?
А хіба можу бути інакше – запитаєте ви? Ще й як, відповім я. Відповім, і нагадаю як під час захоплення Донбасу Москвою у 2014 р., Юлія Тимошенко їздила в Донецьк – як раз в ті дні коли була захоплена будівля донецької СБУ і коли закатували депутата Рибака. Я можу нагадати, як після звільнення Слов’янська опозиція не раділа перемозі української регулярної армії (першої від 1919 р.), а підхопивши московський фейк (де вздовж дороги їхали БМП), почали волати «Гіркіна випустили зі Слов’янська!» Я можу нагадати, як влітку 2014 р. тодішня опозиція, всі ті Тимошенко, полковники Гриценко «яких Турчинов не пустив на фронт, бо вони батальйонами командувати не вміють» і подібні взагалі не помітили звільнення 2/3 окупованих територій та рейду 95-ї по ворожих тилах, проте здійняли виття через Іловайськ, толком не розібравшись що там було. Тощо, тощо й тощо.
Гадаєте зараз так не можна? Та де там?! Можна ще й не так. І я переконаний, Путін як раз і розраховував, що в українських елітах почнеться гризня, яка спростить йому задачу. Але гризні не почалося. Бо в опозиції нині – державники. А державники, це такі люди, для яких держава – понад усе. Саме тому нині опозиція підтримує дії влади, а не заважає їм.
Зараз чимало людей, ще вчора вельми критичних до президента Зеленського заходилися співати йому дифірамби. Справа їхня. Я ж скажу таке. Навіть популіст в годину скрути може стати героєм, якщо в опозиції до нього – державники. І навпаки. Навіть державника виваляють в бруді, якщо в годину скрути в опозиції до нього популісти. Це – реальність і так буде ще довго.
Проте. За президента Зеленського я спокійний. Маючи за плечима таку опозицію, він приречений бути президентом-героєм. Просто тому, що якщо він схибить, завжди є ті хто буде готовий виправити помилку.
В цьому – сила демократичного суспільства.
PS. Саме зараз єднання влади та опозиції країні потрібне як ніколи. Тому попереджаю. Кожне потворне рило, яке намагатиметься паплюжити опозицію (тим більше, нібито, від імені влади) для мене автоматично буде дорівняне до ватника і піде... у слід зв русскім ваєнним карабльом. Наглухо.
