Якби Данте жив у наші часи, думаю, він домалював би в своїй «Божественній комедії» десяте коло пекла: там шкварчали би ті, хто шукає дивідендів на людських трагедіях і смертях. Політичних дивідендів зокрема.
Вже два роки, як світ накрило ковідом. Хвилі піднімаються, вщухають, піднімаються знову. І щоразу знаходиться якась політична потвора, яка знімає з того пінки.
Минулого року Харків і область вже були в антирейтингу по Україні за ковідними показниками. Цьогоріч повторюється те саме. Але якщо минулого року скучнолікого Допу не було видно і не було чути, то зараз він з шкіри лізе, щоб всі побачили, як він власноруч рятує Харків. Причина проста, як двері: минулого року не було виборів мера і був живий Кернес (а пиздіти при живому Кернесі, що в Харкові все хуйово з ковідом могли собі дозволити нє только ліш всє, і Допа в їх число точно не входив), а от просто зараз гонка на здобуття крісла мера добігає кінця. І МіхалМаркович пафосно рятує Харків. І кричить про це з кожної праски.
Але що в цьому найсмішніше (чорний такий гумор, звісно) — якби не вибори, Харків і область вже тиждень (а може й більше) був би в червоній зоні. Бо за всіма показниками, і госпіталізацій, і смертності, вже там. І тоді скучнолікій не зміг би проводити свої збіговиська і зганяти людей на зустрічі з собою красівим. Але саме через вибори Харків досі в помаранчевій. І радісний Допа, користуючись нагодою, засідає на якомусь курултаї з активом ОПЗЖ, де похерені всі карантинні норми. І в залі купа людей похилого віку, які є найбільш вразливими в плані інфікування. І президія на чолі з Допою — без масок. І в залі через одного без масок.
Можна будь-як ставитись до носіння масок, але коли ти щосили піаришся на пошуках кисню для синіх бабушок і тут же шкіришся їм в обличчя, навіть не натягнувши маску на свисток — то ти цинічна потвора, яка забуде і про бабушок, і про кисень, як тільки скінчаться вибори.
І ще. Щоразу сміюсь щиро з мантри, яку Допа впихує практично у кожний свій текст, в кожний виступ: «от як тільки, вже дуже скоро, вже буквально ось зараз, я прийду, виграю вибори і виїбу всіх поганих, а це станеться абсолютно точно, можете навіть не сумніватися — все одразу стане геть інакше». Ну тобто щезне ковід, заколоситься пшениця, а бідні стануть багатими, бо багатство їм принесе мальчік з передвиборчого штабу Допи в агітаційному пакеті.
Так от, ті люди, що прагнуть перемоги в будь-чому і взагалі не беруть до уваги бодай найменшу можливість поразки — завжди обсираються. Завжди. Бо вибудувати дієву стратегію перемоги можна тільки тоді, коли думаєш про те, як уникнути поразки. Тобто цей варіант ти теж прораховуєш, береш його до уваги, і поводишся так, аби обійти цей пункт. А коли ти відмітаєш навіть думку про поразку, ти її отримуєш в повному обсязі.
