До влади почало доходити, що бравурні популістичні заяви про швидку й беззастережну перемогу з гарного піарного ходу перетворилися на свою протилежність. І її спікери перешли на «сувору правду війни» а-ля сер Вінстон. Тепер, здається, вони дуже пишаються цим своїм удаваним суворим правдорубством щодо «років війни попереду».
Є тільки одна проблема в цій історії. А чи спитали ви, шановні х@@пльоти, думку з цього приводу наших партнерів, за чий майже винятковий рахунок війна й ведеться?
Я всоте намагаюся пояснити, що західні уряди підтримують Україну рівно доти, доки вважають, що це на користь їхнім народам і, вибачте за прозу життя, їхнім політичним силам. Скажу більше: навіть якщо владні (нині) партії будуть наполягати на беззастережній підтримці України, не факт, що завтра електорат не змінить їх біля керма. А без їхньої (західних урядів) підтримки навіть ефективно протистояти московитам (не кажу вже про звільнення країни) буде вельми проблематично.
Тому, заява про «роки» за рівнем популізму мало чим відрізняється від «двох-трьох тижнів»