Я був в Америці рівно 4 роки тому. Сидів в аеропорті Кеннеді, із здивуванням спостерігаючи як молоді жінки, приткнувшись до плечей подруг, плачуть не приховуючи розпачу, афроамериканці, зібравшись у групи, щось голосно та агресивно обговорюють, айтішна молодь, суворо мовчить, втупившись в екрани леп-топів в той час як веселі білі дядьки мого віку щось гучно святкують у місцевих пабах разом із своїми галасливимм дружинами та конопатими дітьми.
Пішов і собі узяв 50 Джеймсону.
- Що відбувається? Що за емоції довкруж? - запитався у татуйованого від шиї до вух і рук пенсіонера.
- Тільки но оголосили результати виборів. Переміг Трамп!
- Юхууу, - сказав я, - це добре для Америки?
- Єс, - пенсіонер підняв гранчак, - задовбали ці ліваки, соціалісти, неомарксисти... Ніхто не хоче працювати, але всі хочуть отримувати соціальну допомогу. Дістали, факінг шіт...
"Хм, - подумав я про себе, - здається офіс Порошенка зробив ставку на Клінтоншу... Пролетіли..."
- Ти звідки? .
- Юкрейн.
- О, - цокнув він язиком, - маєте наразі війну з Росією. Це все через мягкотілість Обами, який не наважився зупинити Росію на самому початку агресії. Голуб миру бля....- вилаявся дядько досить радикально. - Хей, малі, йдіть до нас вип'ємо разом! - гукнув до молодих людей, що сиділи за столиком неподалік. - Це мої діти. Ще нічого не мають, нічого в цьому житті не зробили - тому голосували за демократів. Що ти п'єш? Я пригощаю....
За пів години оголосили посадку на рейс до Франкфурту.
- Маю йти! - піднявся я зі стільця вже досить пьяненький із здивуванням спостерігаючи, як до білих дядьків за стійкою доєдналися нещодавно ридаючі дівчата і екзальтовані афроамериканці і набурмосені айтішники, що замовляли собі віскі подвійними порціями.
Американський народ швидко прийняв нову реальність, бо прийняття та повага до вибору інших - ознака політичної цивілізованості.
- Політика - це гра, вистава, спорт... - усміхнувся до мене пенсіонер на прощання. - Це як у футболі....Від того чия команда виграла твій особистий бюджет, професійні якості, стан здоров'я, не зміняться. Хіба настрій погіршиться чи покращиться. Для більшості людей - політика це емоції, а підвищена емоційність ознака ментальної незрілості!
- О так! - кивнув я головою. - В Україні всі на емоціях. Через політичні чвари готові повбивати одне одного!
- Дурні люди - усміхнувся він прощаючись, - це все одно що вболівальники Динамо Київ після поразки повбивали шанувальників Шахтаря. Тупо, правда?
Я отетерів.
- Я сам с Одєси! - майже чистою російською озвався пенсіонер. - Слєжу за собитіямі в Українє. Всьо будєт ок! Ми вас нє бросім в любом случає...Главноє, чтоби ви там друг друга самі нє поубівалі із-за політікі Потому что дурниє люді - проблєма любой дємократії. Особєнно молодой!
ПС. - питання про Трампа і Байдена в минулому дописі теж проявило цю проблему. Наші люди готові глотки одне одному перегризти через вибори в далекій Америці. Панове-браття, і сестри-посестри молю вас, благаю... Будьте чемними, вихованими, не піддавайтесь емоціям, бо підвищена емоційність - ОЗНАКА МЕНТАЛЬНОЇ НЕЗРІЛОСТІ!!
