В свідомості їх завзятих прихильників - вони майже протилежності. Тому у конфлікті між ними кожен табір бачить лише правоту свого кумира і вину його опонента. Хоча насправді саме їх схожість (психологічна і політична) є джерелом конфлікту.
Обидва йшли в політику руйнувати інституції та усталені процедури. І досягли в цьому чималих результатів.
Обоє покладаються в ухвалені та втіленні рішень на вузьке коло наближених. Здебільшого теж позасистемних гравців без належного політичного досвіду. Визначальним у відборі в це коло є лояльність.
Обоє головним джерелом легітимності влади вважають популярність, відтак орієнтація на рейтинги - це не просто підготовка до ймовірних виборів, а постійний стан свідомості, який визначає напрямок руху. Відтак немає жодного визначеного наперед напрямку. Стратегія - ніщо, лиш тактика, яка постійно міняється. Пробуєм усе, просто тому, що можемо і, можливо, це сподобається виборцям, які вже втомилися від ходіння попередньою стежкою.
Обоє не розуміють потреби медіа і вважають кориснішим пряме спілкування з народом. Бо критерієм оцінки інформації є не її корисність та правдивість (саме для цього потрібні професійні журналісти), а охоплення. Тому найкращими в спілкуванні є соцмережі— вони просто доносять сказане, швидко і масово. А воно є правдою тому, що той, хто озвучує його, уважно слухає народ і знає, що від нього хочуть почути. Все інше - фейки та вигадки політичних опонентів (особливо попередників), які заважають будувати новий світ.
Різниця між ними не в підходах, а лиш можливостях, а відтак масштабах наслідків їхніх дій.
Здається, вже немає потреби називати імена?
