Днями на офіційному сайті російської газети "Известия" з'явилася, а небавом зникла стаття заступника глави адміністрації Путіна Сєргєя Кірієнка. З нагоди "дня Росії" кремлівський чиновник розлого розповів про те, що країна-агресор планує анексувати захоплені та зруйновані військами РФ території, а він, мовляв, керує цим процесом. Загадкове видалення публікації редакція пояснила банально: мовляв, хтось зламав сайт (?). Оце так і повірили: для того, щоб оприлюднити розумування заступника путінської канцелярії, треба було хакнути сайт "Известий"…
У раптовій з'яві в публічному просторі "кіндерсюрприза" – прізвисько надійно прилипло до Кірієнка ще з часів його прем'єрства при Єльцині, — є, як на мене, чимало підтекстів. По-перше, Сергія Владиленовича певні "технократичні кола" (читай – олігархи) навсправжки розглядають можливим наступником Путіна. Станеться це через природну смерть диктатора, чи, може, після випадкового удару табакерки у висок, чи, найімовірніше, — унаслідок палацового перевороту. Реальним є і сценарій, за яким ВВП сам назве свого "наступника", аби відійти у тінь або ж (як це було за Дмітрія Мєдвєдєва), керувати процесом з-за лаштунків.
По-друге, Кірієнко має кілька суттєвих переваг над, скажімо, представниками "силовиків" – Патрушевим чи Шойгу. Одна з них – "кіндерсюрприз" виглядає "чистішим" у сенсі залученості у війну проти України. Бо ефесбешник Патрушев чи "м'ясник" Шойгу, — це воєнні злочинці вищого ґатунку, і після перемоги України, — сидітимуть поруч з Путіним на лаві підсудних Міжнародного трибуналу у Гаазі.
По-третє, Кірієнко був "автором і виконавцем" першого й останнього в історії Росії дефолту. Цей неприємний (як на перший погляд) інцидент трапився акурат у час його короткого прем'єрства у 1998 році. Цікаво, що Єльцин тоді надав перевагу 36-річному Владиленовичу перед генералом Андрєєм Ніколаєвим і фактично протиснув його затвердження у Держдумі (дві спроби голосування були провальними, а після третьої Єльцин міг розпустити парламент). Тож до другого дефолту, — а він є неминучим після усього комплексу міжнародних санкцій проти Росії за повномасштабне вторгнення в Україну, — Кірієнкові не звикати.
Але є ще одна деталь у біографії експрем'єра, ексглави Росатома і героя Росії. Щойно з "кіндерсюрприза" медійно почали ліпити ймовірного наступника, я пригадав собі давню публікацію у львівському альманасі "Генеза" акурат 1998 року. Вже й забув автора (можливо, причетні до, без сумніву, львівського феномену "Генези" підкажуть), але тоді чи не вперше у ЗМІ згадали про зв'язок Владиленовича з сектою саєнтистів. Послідовники Рона Хаббарда у той час активно взялися освоювати неозорі простори екс-СРСР.
Хай не збиває вас з пантелику назва секти та вчення. Жодних прив'язок до науки (science) тут не варто шукати, радше – це тоталітарна секта з псевдонауковим підґрунтям. Причому секта з явним ухилом до сатанізму. У всякому випадку на запитання, як виглядає Бог, членам секти рекомендують відповідати щось на кшталт: "А для вас справді важливою є ця істота?".
Секта володіє широкою та – головне – впливовою мережею у світі. А наприкінці 90-х років минулого століття спробувала навіть кинути виклик РПЦ, та настільки, що архімандрит Августин (Нікітін), присвятив у 2010 році секті Рона Хаббарда ґрунтовне дослідження. З нього випливає, що засновник саєнтизму і відповідно секти Лафаєт Рональд Хаббард був пройдисвітом, брехуном і маніпулятором. Августин зробив такий висновок не з бажання принизити "опонента", він просто зацитував рішення Лондонського Верховного суду 1984 року.
Але повернімося до Кірієнка. У мережі зберігся цікавий документ – спогади Євгєнія Волкова, який 1998 року завідував кафедрою загальної соціології та соціальної роботи Ніжегородського університету ім. Лобачевського. Так ось, Волков розповідає, що у розмові з Кірієнком (тоді "герой Росії" очолював банк "Гарантия" у Ніжнєм Новгородє), той розповів, що тісно співпрацював з місцевим Хаббард-коледжом, зокрема там навчався персонал його установи.
У секти саєнтистів, як я вже зауважив, є чимало прихильників. В Америці, зокрема, це не тільки впливові бізнесмени, але й чимало голлівудських селебритіз. Згадаю лише про один промовистий факт. Коли 2012 року Пол Томас Андерсон зняв стрічку "Майстер" з очевидними правдивими алюзіями на засновника саєнтизму Рона Хаббарда, — то з нею трапився цікавий парадокс. Фільм здобув Срібного лева на Венеційському фестивалі, виконавці головних ролей — Хоакін Фенікс, Філіп Сеймур Хоффман і Емі Адамс подавалися на Оскара та Золотого глобуса. Але "Майстер" став комерційним провалом… Голлівудські зірки, зокрема Том Круз, були розлючені ракурсом, з якого Андерсон насмілився показати їхнього ідола…
У передмові до книги згаданого архімандрита Августина (Нікітіна) зокрема зауважено: "У лавах саєнтологів такі діячі мистецтва як Джон Траволта, Том Круз, Чік Коріа, Ніколь Кідман. Ім'я Хаббарда пов'язують з найвідомішим сатаністом XX століття Алістером Кроулі. До хаббардівської технології тією чи іншою мірою причетні космонавт Павло Попович і ціла низка "колишніх": ексвіцепрезидент Алєксандр Руцкой, колишній прем'єр Сєргєй Кірієнко, колишній шеф ФСБ Сєргєй Стєпашин… Зі саєнтологією пов'язані й окультизм, і "атомний шпіонаж", убивства й самогубства за нез'ясованих обставин, кур'єри з валізами "чорної готівки", ФБР, ФСБ, ОМОН". У книзі архімандрита "чудернацьким хороводом" проходять Троцький, Крупська, Зігмунд Фройд, Арон Залкінд; нацистські катівні, андроповські "божевільні".
Отож, єльцинський "кіндерсюрприз" Кірієнко має шанс стати "кіндерсюрпризом-2". Його призначенням після краху воєнної авантюри Путіна в Україні стане залучення потуги міжнародної мережі саєнтологів, її найяскравіших та наймедійніших персонажів для відбілювання брудного, варварського іміджу Росії, її головних воєнних злочинців. Якщо так станеться, то ми знову станемо свідками цілком "несподіваних" одкровень голлівудських зірок про "погану" і "хорошу" Росію, про "плохіх і хароших рускіх". Тоді дискусії на ту ж тему, які точаться в українському суспільстві зараз, утонуть у какофонії "авторитетів" і "зірок".
