Рідко пишу на теми релігії.
Не моя тема.
Але тут той випадок, коли треба.
Тим більше, перед Пасхою, мабуть, треба.
От є Володимир Чепік. Депутат Сумської міської ради і людина-легенда. Він, як і має бути, воює на фронті.
Прийшов тут у коротку відпустку і дізнається, що не знайшлося більше депутата сумчанина, який би здогадався на багаточисельні прохання громадськості щось тут зробити з церквою московського патріархату. Щоб менше зради.
І подає Володя проект рішення про Позбавлення московських попів права користуватися землею Сумської громади.
І погано не лише те, що депутати не хочуть підтримувати. Так іще й рускагаварящіє блаженні та клікуші — ходять проклинають.
От чому так? Одні і на війні і в тилу борються за Україну.
Інші — байдужі.
А є ждуни, які тут виглядають: “путінпрійді”.
Не всі попи московського патріархату є відвертими ворогами України.
Але такі усі єпископи. І головне ж, якщо хочуть ці (!тут самоцензура!) служити московському патріархові, а не Богу та українському народу — то йовелкам — там за Уралом дуже багато нехрещених бурятів.
Їдь, привчай паству.
Або десь у Чечні приход сотвори. Може й мучеником станеш.
Але ніт. Бо не служіння таким потрібно, а паства з грошима. Машини дорогі. Біжутерія.
Фарисейство.
