Ну а тепер переходимо до критики. Тут все дуже просто. А хто сказав що саме ці умови потрібні для виникнення розвиненої цивілізації чи хоча б принаймні складного життя?
Не буду тут розбирати критику ГУЗ по пунктах, а просто пропоную подивитися на тю гіпотезу дещо збоку.
Простий приклад. Як що висипати пісок з ківшу екскаватору, і він уляжеться в купу піску. В якусь з безлічі варіантів куп піску. Звісно ми можемо сказати, що виникнення саме такої купи піску малоймовірно, бо мільярди та мільярди піщинок повинні будуть скластися в певну послідовність і вірогідність це повторити дуже мала. І ми будемо вираховувати, яка там форма ківшу потрібна, яка гравітація, яка вологість того піску, а який його склад і як впливає все це на кінцевий результат. Але купа з’являється в будь-якому випадку, скільки разів ти той пісок не висипай, при будь-якій вологості і неважливо з чого той пісок складається. Однакових купок не буде, це правда. Але вас буде мільярд різних купок, які тим не менш схожих одна на одну. Не однакових. Але схожих.
Відповідно і у питанні складного життя також може бути багато різних варіантів таких купок. Не однакових, бо умови для їх виникнення будуть різні. Але схожих.
Для прикладу, звісно біля центру Галактики або поза радіусом коротації можливо виникнення випромінювання, яке для НАШОГО типу складного життя буде смертельним. Але хто сказав, що воно буде смертельним для розвитку складного життя, яке вже виникло з простого в таких умовах?
В нас є приклади життя, яке існує в майже неможливих умовах. Це екстремофіли. І вони в пекельних умовах себе нормас почувають. В нас є приклади дуже швидкої еволюції простого життя під неприйнятні умови. Є бактерії та навіть тихоходи, які існують під випромінюванням, яке здається неприйнятним для життя.
Якщо життя вже виникло, то щонайменше до рівня комах(але такі механізми є навіть у ссавців і зокрема в людини) воно може створювати складні системи захисту від випромінювання, це називається радіорезистентність. Ще раз, це про наше життя, яке виникло в хороших(для нас) умовах. Але якщо ми створюємо умови, де наше життя потрапляє під випромінення, ми бачимо, як життя створює складні системи для захисту. З’являються механізми клітинного захисту від випромінення. Створюються системи репарації, тобто відновлення, ДНК або підвищена експресія генів. Звісно у життя, яке виникло в умовах, де випромінювання потужне само по собі, ці механізми вже будуть нормою. Життя буде їх мати з коробки.
Тому погляд на придатність до життя в ГУЗ дуже землецентричне, сонцецентричне та антропоцентричне. Ми в ГУЗ вважаємо, що виникнення складного життя можливе тільки в таких умовах, як у нас. І це я тільки про життя на основі вуглецю, тобто органічне. Але тут розписувати про життя не на основі вуглецю я не буду, аби не тригерити вуглецевих шовіністів. Давайте уявимо, що життя на основі, наприклад, кремнію взагалі неможливе. Скоріш за все так і є.
Уявіть собі органічних істот які виникли та розвинулися під шаром льоду(наприклад кисневого) на супутнику планети гіганта(гігант розміром скажімо Юпітер, а супутник розміром з Іо) та мають енергію для життя від тепла ядра супутника, яке розігріває гравітація під час обертання навколо газового гіганту. Відповідно замість рослин, які отримують енергію від фотосинтезу, в них придонні організми, які отримують енергію від ядра планети, далі спливають(якщо не спливають, то все кінцева) та живлять всю екосистему.
Виникнення розвиненої цивілізації і взагалі еволюція складних організмів це те, що нам складно поки що уявити в таких умовах, але давайте уявимо що їм вдалося. Вони не кити, вони скоріш схожі на кальмарів або восьминогів, бо нам потрібно щоб в них були аналоги рук. Ага як у Вільньова в Прибутті.
Така розвинена цивілізація(назвемо їх головоногими), після того як підкорить поверхню свого льодового щита, почне досліджувати спочатку власну систему, а потім Галактику. Метан та кисень в них може бути на власному супутнику, тому хімічні ракети вони побудують. Важкі елементи вони можуть набрати на дні власного океану. А ракети їм потрібні будуть менші і простіші за наші, бо гравітація в них буде в рази меншою. Ну і звісно в їх Теорії Унікального Супутника вони відкинуть планети типу Землі, як ті на яких можливе виникнення життя.
Чому?
Бо в нас жеж жорстке ультрафіолетове випромінювання на поверхні і потрібен відповідно товстий та складний шкіряний покров і складна система терморегуляції. Та і від радіації зірки та падіння комент нас не захищає льодовий щит. Від випромінення може допомогти магнітне поле звісно, але воно ж не зможе перехоплювати все і завжди, бо вони знають, що на зірках бувають бурі. Та і не у кожної планети є то магнітне поле, принаймні потужне. Відповідно мутації від випромінювання зірки можуть і скоріш за все, на їх думку, ускладнювати виникнення розумного життя на планетах типу Землі.
А ще наша планета і наша атмосфера нездатна захистити нас від космічного негараздів типу вибухів наднових чи випромінювання активного ядра Галактики. І відповідно в нас життя, якщо і є, то десь в глибинах власних океанів, і не те що підкорювати Галактику, вийти на сушу нам буде складно. А от їм на свій щит вибратися взагалі не проблема. Будуєш тунель з ухилом, і спокійно тиском води під 0,2 же вибираєшся на поверхню щита. Все. Тільки треба зрозуміти, що щит то не стеля світу. Ну їх науковці витрати на це мільйон років, а далі весь світ лежить під їх тентаклями.
Да і радіація ж не тільки від зірок. От у них всі важкі елементи тонуть на дно. А у нас радіоактивні елементи будуть просто розсипані на землі, і будь яка жива істота, яка по землі ходить буде потрапляти під випромінення без систем захисту. А вони стикнулися з радіоактивними елементами тільки під час видобування металів зі дна, вже будучі розвиненими.
Та і на планетах типу нашої все ж згорить. Бо в нас жеж купа ВІЛЬНОГО КИСНЮ, а вода тільки в океанах або швидко стікає з ґрунту у ті самі океани(так і було до появи розвиненого життя на суші, але не буду вдаватися). На додачу до вільного кисню в нас купа тепла, а це ситуація коли хімічні реакції будуть виникати самостійно і будуть загрожувати знищити життя під час пожеж, які нема чим загасити, бо вода під дією гравітації стікає в океани або випаровується. Швидші реакції – менша тривалість життя окремої істоти. А як ми накопичуємо і передаємо знання тоді, якщо жива істота може прожити не тисячі обертів власної планети навколо зірки, а лише 40-50 обертів? Що можна встигнути за таке життя відкрити?
Терморегуляція також буде проблемою. Бо на неї потрібно буде велика кількість енергії та води яка буде випаровуватися з поверхні шкіри. Де ту енергію брати, та і воду також. Бо у головоногих океан навкруги, а ми де воду беремо? Складно уявити дощ та річки тим у кого замість неба лід, а замість річок мул на дні.
До того ж в нас більша гравітація і космічна програма для нас буде дуже складною та коштовною. Та і загалом гравітація проблема. Ось головоногі плавають в товщі вод. А як істоти переміщуються без води під дією величезної гравітації в 1 же? Потрібен буде якийсь складний та витратний ендоскелет. А ну-ка перемножуй в головоногому рівнянні Гіпотези Унікального Супутника наскільки буде заважати еволюції необхідність мати одночасно потужну систему м’язів, щоб рухати за такої гравітації міцний та важкий ендоскелет, товстий та складний шар шкіри з терморегуляцією для захисту від випромінення, космічних променів та радіації зірки, більш складну ДНК для захисту від мутацій, необхідність зберігати воду в організмі одночасно від випаровування та замерзання, як складно буде реагувати на зміну СЕЗОНІВ(яких в них взагалі нема) та зміну ДНЯ та НОЧІ, коли умови існування змінюються за добу так, як у ластоногих не змінювалися ніколи? А ще клімат змінюється під час зміни геологічних умов, прикинь, як під це пристосовуватися?
Бо океан під шаром льоду може мати одну й ту саму температуру мільярди років. А в нас за добу температура може скакнути від значення нижче рівня замерзання води до значення, коли реакція окислення з вільним киснем може бути ланцюговою реакцією, тобто все горить САМО після першого підпалу. Ну і як в таких умовах не те що розвиватися, а взагалі існувати?
Це у ластоногих майже рай. Зірка далеко і майже не впливає ні на що, від всіх комічних негараздів захищає льодовий щит, газовий гігант поряд перехоплює всі комети, а ті що не перехопить - зупиняє товстий льодовий щит, а не якась там атмосфера, навіть якщо вона існує. Умови незмінні між певними шарами води різних температур, тепло дає ядро планети, а еволюція йде на перетині тих шарів. І умови такі зберігаються мільйонами років. Всі радіоактивні елементи на дні і виносяться на гору лише під час вивержень. Виверження відбуваються за розкладом, який залежить від обертання навколо газового гіганту. Нема зміни дня та ночі, сезонів, не падають комети, нема жорсткого випромінювання, ну чисто рай. Так звісно, еволюція в нас може йти швидше ніж в головоногих, бо більше тепла, більше енергії від зірки, але як в таких умовах мати час на те, щоб розвинутися? Ну точно ніяк. Занадто складно буде закріплювати в таких важких умовах генетичні риси, які допомагають виживати, скажуть головоногі. Дуже мало часу. Дуже складні умови.
Ну і бонусом якого розміру нам будуть потрібні ракети, щоб відправити у космос живу істоту розміром з кита з товстою шкірою та важким ендосклетом за такої гравітації з урахуванням спротиву атмосфери? В них то над льодовим щитом атмосфери майже нема. І прискорення вільного падіння 0,2 же. Можна запускати щось у космос навіть без ракет, або з найпростішими та невеличкими. І тут їх вчені скажуть, так взагалі такі ракети як в ластоногих, на Землі з її 1 же працювати В ПРИНЦИПІ не будуть. Треба буде робити ОКРЕМІ ступені ракеті і скидати їх під час зльоту, щоб зменшити масу. І ракети ті повинні бути величезні і дорогі, і форма в них має бути відповідна. Ну все, всім зрозуміло, що цивілізація на планеті типу Землі просто не здатна буде проводити космічну експансію. Бо головоногим треба лише пробуритися на поверхню щита, і ось він космос. А нам треба спочатку вибратися з океанів на сушу, життя на якій майже неможливе і потребує величезних витрат. А потім нам треба будувати ракети, які переможуть гравітацію та спротив атмосфери. Коли головоногі можуть просто пнути болванку посильніше і вона вийде на другу космічну їх супутника. Там далі ще друга космічна їх газового гіганта, але гравітаційні маневри ніхто не відміняв. Тим більше що їх ракета ВЖЕ має першу космічну від гіганта, бо ж супутник обертається навколо того гіганта, і достатньо буде просто перднути з ракети, щоб полетіти у їх сонячну систему. Для них космічна програма буде легкою, після того як вони виберуться на льодовий щит.
Ну всьо, відповідь головоногим буде зрозуміла. Ніяке життя на планетах типу Землі, якщо воно і виникне, і якщо йому навіть пощастить якось розвинутися, на експансію у Галактику буде нездатне. Бо все це буде занадто складним. Цілком логічне заперечення, ось так ми вирішили, що на суперземлях(ті самі планети у системах де забагато важких елементів) хімічні ракет взагалі скоріш за все розвинути другу космічну будуть не здатні. Тобто за умов 2 же, гравітація та щільність атмсофери не дозволить НІЯКИМ хімічним ракетам злетіти з планети. І от ми вважаємо, що цивілізації, які виникли на суперземлях до експансії у Галактику не будуть придатні. І тому вважаємо що для розвинених цивілізацій придатне 1 же, ну може 1,2 чи 1,3, а все що більше вже харам.
Але хто сказав що космічна експансію обов’язково починається з хімічних ракет? Ну ми почали з таких, бо вони в нас працюють і простіші, ніж ракети, наприклад, на ядерних двигунах. Але хто сказав, що взагалі потрібні ракети? Бо ж треба розуміти, що ракети це НЕ ЄДИНИЙ шлях. І загалом взагалі на суперземлях може не бути ракет. Є і інші варіанти запуску чогось у космос. Сходу приклад – величезна(декілька сотень кілометрів завдовжки) електромагнітна катапульта з кінцем на вершині найбільшої гори біля екватору. Ну може ще додадуть якісь лазери, щоб спалювати аатмосферу на траєкторії запуску. І все, привіт космос.
Тому звісно ми скажемо, що головоногі помиляються. Не так вже і страшно жити без стелі льоду на головою, не так вже й складно жити на суші, і 1 же та щільна атмосфера не роблять експансію у космос неможливою. Життя пристосовується. А технічні проблеми вирішуються.
Але всі ці аргументи можна повторити і для ГУЗ. Умови які для нас рай, і ми вимагаємо САМЕ ТАКИХ умов для того аби сказати, що десь МОЖЛИВА поява розвиненої цивілізації, для іншого життя можуть бути неприйнятними.
Але більшість проблем біосфери життя може вирішити. А якщо не вирішить, то допоможе технічна еволюція, після появи більш-менш розвиненої цивілізації. Від випромінення можна захиститися за допомогою технічних рішень, біологічну еволюцію можна замінити цілеспрямованим редагуванням генетичного коду, а космос буде однаково непридатний для будь-якого складного життя скоріш за все. Тобто перед виходом у космос все можна вирішити, а після цього всі стикаються з більш менш однаковими проблемами – величезні відстані, обмеженість терміну життя живої істоти перед такими відстанями і складність пристосування тендітного життя для складних умов космосу.
І далі кожен вид у космосі буде мати свої плюси та мінуси. Головоногі будуть мати прості ракети і легкий вивід на орбіту і скоріш за все велику тривалість життя. Але будуть потребувати якихось складних рішень для захисту від випромінення, до якого будуть дуже чутливі.
Жителі суперземель будуть мати величезні проблеми перед тим, як локалізують на орбіті видобування ресурсів та виробничих потужностей, але зможуть спокійно переживати прискорення, яке буде смертельним для нас, а тим більше для головоногих. Перший крок у космос для них буде дуже складним, а далі вони можуть переживати прискорення у 30-50 же без проблем, а може і більше. А значить їх кораблі з живими істотами зможуть пережити більш різкі маневри. Тим не менш через те, що на суперземлях щільна атмосфера і скоріш за все потужне магнітне поле, то скоріш за все випромінення буде проблемою і для них.
А ми десь посередині, можемо пережити 10 же і простіше ніж на суперземлях буде перший крок у космос.
Для якихось видів анабіоз у космосі буде простим, бо вони як ведмеді зможуть впадати у сплячку. Комусь потрібно буде тягнути у космос десятки тон води, а комусь лише тони атмосфери, а комусь може і атмосфера не потрібна, як грибам з Фіаско. Хтось зможе жити та розмножуватися навіть в умовах мікрогравітації, і їх кораблі будуть простіші. А нам потрібно буде створювати гравітацію обертанням кораблів, які будуть відповідно складніші. Бо без певного рівня гравітації людина скоріш за все не може жити тривалий час у космосі і скоріш за все не зможе розмножуватися. Принаймні людина з таким саме генетичним кодом, як наш.
Хтось обере особисту присутність у космосі під час експансії, а хтось зосередиться на роботизованих місіях. Хтось буде підкорювати космос оригінальним видом за допомогою технічних підпорок(бо вони будуть більш пристосовані до космосу від початку), а хтось виведе новий вид з себе самих, придатний саме для експансії у космосі.
Варіантів безліч, і всі їх відкидає ГУЗ бо каже, що потрібні от саме такі умови як у нас, майже один в один. І для виникнення життя і для того аби воно розвинулось у більш складне, я вже не кажу про появу цивілізації.
Тобто ГУЗ постулює крихкість та тендітність принаймні складного життя. І каже нам, що є лише один шлях розвитку, такий саме як у нас. А всі інші неможливі. Мені здається, що навіть історія виникнення життя на нашій планети доводить зворотне. Життя настільки потужна сила, що здатне змінювати власні планети. Бактерії формують геологічні відкладення, водорості створюють кисневе отруєння атмосфери, трава та дерева змінюють поверхню планети і перерозподіл енергії та води на ній, і так далі, аж до васянів, які починають будувати заводи на орбіті планети, щоб видобувати ресурси з астероїдів. Бо тягати їх з планети захекаєшся.
Тобто життя як здатне зберігатися та розвиватися у складних умовах, так і потім здатне змінювати ці умови одночасно з собою, щоб розвиватися далі. Так на це йдуть сотні мільйонів та мільярди років. Ну так від початку абіогенезу органіки у газопилових хмарах пройшло вже чимало тих мільярдів. А потім і на планетах.
Якщо ГУЗ права і життя має лише один шлях і цей шлях наш, то вірогідність, що ще десь у Галактиці є копія Землі дуже мала. І пройти наш шлях життя в нашій Галактиці змогло тільки на нашій планеті. Тому ми і не бачимо нікого, бо нікого нема.
Я особисто вірю(так це саме віра, а не факт), що життя має здатність пристосовуватися до будь-яких умов. Звісно лише просте життя. Але після того як просте життя пристосувалося до пекельних для нас умов, воно може породити більш складне життя, для кого ці умови це найкраще, що можна уявити. Або просте життя змінить умови так, що більш складне життя вже буде існувати в інших умовах. Як було і у нас. Тобто ми бачимо приклад на нашій прланеті.
Умови в яких бактерії виникли і відклали мільйони тон строматолітів не були дуже гарними умовами. Планета нагадувала пекло, буквально пекло з лавою, кометами та дивною атмосферою. Але вони змогли, і їх діяльність дуже сильно вплинула на всю планету. Вже після виникнення та розмноження ціанобактерій сталося кисневе отруєння атмосфери, планетарного розміру катастрофа, яка задвинула анаеробне життя в глухі кути нашої планети. Тобто буквально ціанобактерії ПОВНІСТЮ змінили атмосферу Землі, що призвело до масового вимирання більшості анаеробних видів, але створило озоновий екран і можливість існування кисневого життя. Задовго до того як ми почали палити вугілля та нафту, якісь прості бактерії змінили всю атмосферу планети і ось тепер ми вважаємо раєм результати їх роботи. Точніше не роботи, а просто життєдіяльності.
Здається життя показує нам, що є дуже мало речей, які здатні то життя обірвати та зупинити повністю. Здається життя нам показує, що виникає в умовах, які навіть близько нам не здаються придатними. Можливо помилка так вважати, і шлях який ми бачимо не універсальний, а єдиний можливий, і пройти у майбутнє можна було тільки таким шляхом. Що пофіг там на абіогенез у космосі, потрібна саме така Галактика, саме таке Сонце, саме такий Місяць та саме така Земля, саме такий час і саме такі умови. Можна вважати і так.
Але я вважаю, що це якийсь дуже обмежене бачення можливостей життя.
