Луганщину трясе. На вулиці Демехіна пролунав вибух, який забрав кілька житів. Гранату підірвав чи кинув у барбершоп (перукарню для чоловіків) якийсь військовий. Поки не ясно чи це «їхтамнет», яких зараз на Луганщині вже більше, ніж місцевого населення, чи місцевий «ополченець», як називають тут з 2014-го року мобілізованих, добровольців, «народну міліцію».
Це не поодинокий випадок. Просто у маленьких містах, де ось такі «вояки» ґвалтують, вчиняють злочини, ДПТ, кидають гранати та стріляють посеред міста, про це не пишуть ЗМІ. Відслідкувати такі випадки можна лише по соцмережах.
Зараз на Луганщині дуже багато російських військо службовців, добровольців з різних терористичних угруповань та «вагнерів», як називають засуджених на росії, які добровільно вступили у лаві так званої приватної армії «кухаря путіна» пригожина, під назвою «Вагнер», тому градус «кипіння» тут досить високий. Під градусом кипіння я маю на увазі нервове напруження, яке зростає на фоні поразок російської армії.
Ось у 2014-му році було таке ж саме. Рівень злочинності зріс на фоні відсутності влади та перехід влади у руки «нарада бамбаса», тобто коли «міліцією» стали вчорашні зеки, урки, накрмани, бандюки й просто люмпен.
Тоді градус «кипіння» був інший. Шалений «успіх» росії на фоні знищеною за часи правління кремлівських маріонеток української армії, усі ці «котли», які були влаштовані російськими кротами, що гарно прижилися у кабінетах влади та навіть у військових кабінетах, надихав охлос на розбій, насилля. Що цікаво, усі свої дії вони спрямовували на мирне населення, прикриваючи бандитизм та тероризм красивими словами про патріотизм, любов до Донбасу та росії, а кожне вбивство чи зґвалтування виправдовували просто «боротьба з ворогами народу».
Були тоді й розбірки між своїми, стрілялись, кидали гранати один в одного, бо ж з’ясовували, хто більший герой. Але це було напруження побєдобєсія, тобто зарваних від крові та по грабунків росіян та ополченців, то впивалися своїми умовними перемогами.
На цей час рівень кипіння трошки інакший. На «республіці», як й на росії все більше пахне порохом та страхом. «Паники нет,- кричать зірваним голосом пропагандист «лнр» Мирошнік та «голова лнр» Пасічник,- Украина проигрывает, россия наступает по всем фронтам, поэтому одиночные хлопки»…
Здавалось би, які «одиночные хлопки», якщо до цього було «Украина 8 лет бамбила донбасс», але з логікою в ОРДЛО не дуже, але ось з панікою, то все нормально. Нарід чомусь не дуже вірить «сработало ПВО», «никто не пострадал» та «мы везде наступаем».
От сьогодні на фоні чергових «хлопків» та гранат у барбершопі, пропагандисти «лнр» знову заявили, що «штурмом народной милиции взят» якийсь населений пункт, який й так в окупації. Що цікаво, на цей «праздник освобождения» ніхто не звернув увагу, бо усі обговорюють, як далеко літають українські снаряди, як панує Україна у небі, нищачи російські літаки, й що буде далі, бо нерви у всіх «на пределе», то п’яні та знервовані їхтамнети та ополченці, дуже нервово реагують на усе, тому стріляють та кидаються на на усе, що викликає підозру чи дратує.
В ОРДЛО навіть проросійські люди бояться сказати хоч якесь слово, щоб не викликати на себе гранати чи автомати від «освободителей», ось такий там градус кипіння.
Страх! Його тут так багато, що за слово «а что вы хотели, война, мы по ним, они по нам», тепер кидають на підвал, як не вб’ють просто на дорозі.
Страх повзе по штаням й стікає у лапті не тільки окупантів, а й місцевих колаборантів. Бо ж розуміють, що їх чекає.
Ті, хто може аналізувати, ті вже розуміють, що росія програла. Відкидання армії росії на її кордон, це вже просто питання часу. Парад 9 травня, який провів у москві путін, показав усе, що залишилося від мощі російської армії, тобто всохлі мощі. Ні, є ще потенціал по стрілецькій зброї, людський ресурс. На тому й усе. Головне, чого немає на росії, це мотивації та новітньої зброї. Совдепівські ідеологія та технологія програють у загарбницькій війні перед сучасним світом. Який захищає своє життя від російського фашизму, об’єднавши зусилля.
Тому ті, хто може в ОРДЛО аналізувати знають, що росія піде. Гарно, якщо тихо відповзе. Погано, якщо знищить усе, що ще є в ОРДЛО:людей, будинки, підприємства.
Ті, хто може думати та аналізувати, а їх в ОРДЛО багато, от повірте, це проукраїнських мало, а тих, хто тримає ніс по вітру багато, то ці люди вже ставлять перед собою питання «що далі». Мрійники з затурканими пропагандою головою ще питають, «а где лучшее в мире российское ПВО», а реалісти готують вишиванки.
Нагадаю, що зустрічати у вишиванках ЗСУ можна, аби росія залишила там хоч щось, а не перетворили відступаючи ще цілі міста на попіл, як Бахмут.
Тікати на росію готові не усі. Тому обговорення «а что они нам сделают, мы просто выживали. Приспосабливались, да мы вообще заложники» теж на першому місці.
Здивувало ось що. Раніше будь який виступ у соцмережах «немедленно ударить по Киеву и Европе ядерной боеголовкой, мочить ххлов, убить, вырезать» мав шалену підтримку. Зараз на цього дурня кидаються гамузом, та кидають у нього триколорадні тапці «росия себя бы защитила, какая боєголовка, они до кнопки подойдут, их уже не будет».
Страх. Страх, що повзе ОРДЛО, витягує на поверхню фобії, манії. Знову усі бігають шукають укро-диверсантів, укро-ДРГ, наводчиків, мітчиків.
Пам’ятаю 2014-й на Луганщині, тоді «правий сектор» ліз з усіх шизофренічних голів, люди бачили й чули «фашистов разговаривающих на бендеровском». Накривало шизофренією й нас, пам’ятаєте лютий-березень 2022 року? Гарно спрацювала російська ІПСО й люди почали шукати білі хрести, які «наводчики з Донбасу» ставили для російських літаків.
Наприклад, у селі, знали, що ми переселенці з Донбасу, то одразу зробили нас наводчиками, до нас летіли усі російські літаки та сідали саме на нашому городі. Сусідська дівчинка-ромка на прохання вчителів намалювала білі хрести на нашій хвіртці та дорозі біля нашої хати, влада села одразу повідомила в тероборону, що «донбасяни-переселенці мітять село, щоб навести ракети». Ото було здивування СБУ та хлопців з тер оборони, які з виряченими очима дивилися на хрести на нашій хвіртці. Звісно ж виникло питання, навіщо то ми «хочемо розбомбити село», але чомусь починаємо з власної хати, та як з літака побачать білий хрестик розміру в долонь на нашій хвіртці, що закрита 2-мя вишнями. У селян зірвалась така акція помсти, бо вже ж ділили майно, яке мало дістатися бідному наріду, коли нас арештують.
Та, ось ця соваєтська психологія дуже гарно використовується ворогом по усій Україні, бо це торкає коркові, генні імпринтингові зв’язки й веде люмпен на боротьбу з ворогами методом брехні й маніпуляцій.
Зараз у ОРДЛО 2-га серія. За тиждень затримано понад 30 осіб, як укр-ДРГ. «Народна міліція» ОРДЛО ридає над кількістю доносів, повідомлень про ЗСУ у місті, дрони, беспілотники, маячки, що встановлюють диверсанти. Люди вчепилися за страх та знову розігрують карти особистої помсти за рахунок панічних атак. Люди бігають по місту та вдивляються у небо до запаморочення, щоб побачити укро-дрони.
Тому Луганщину штормить. Десь щось горить, вибухає. Народ жахається, бо не звик до такого. У соцмережах здивовано лунає: «как это они нас будут бомбить, а за что, мы же их бомбим правильно, они там фашисты, а мы тут мирные граждане».
Ті, хто має посттравмат, ті взагалі небезпечні. Попросили гроші за послугу – «за щитника не уважаешь». П’яні та обкурені в ОРДЛО усюди. Люди б’ються на дорозі, бо корки, б’ються у черзі, бо нерви. Страх!
Летять гранати та ракети. Люди пишуть доноси, бо ж «везде шпионы НАТО и Украины», люди вбивають один одного, бо страх. За зроблене, за відповідальність, за майбутнє.
Що буде, як накал на фронті та провисання лінії оборони ОРДЛО «провисне» настільки, що навіть у мрійників, що досі носять аквафрешні окуляри, вони повилітають разом з вікнами? Тут просто почнуться шалені ріки крові.
На фоні страху та паніки, досить гарно працює ІПСО росії, тобто психологічне управління нарідом. По чергам несеться «маячки, наводчики». Люди шаленіють, дивляться один на одного скаженими очима й хочуть вбити, щоб не вбили їх.
Це дуже на руку кремлю. Бо ж страх мотивує.
Тому терактів в ОРДЛО буде все більше. «Найкраще у світі ППО» буде «збивати цілі» все «краще». Доносів буде стільки, що люди будуть боятися вийти з хати, щоб їх не запідозрили, що вони йдуть на розвідку.
Чим більше поразки на фронті, тим гірше буде психологічна ситуація в ОРДЛО та Криму. Тим більше буде гранат, розстріляних пасажирів таксі та автобусів, зірваних палат у лікарнях, ДТП, детонування снарядів у казармах. Бо ж руки тремтять у окупанта та колобаранта, бо знає де шкоду наробив, бо ж той страх вже не приховаєш, пахне з підштаньок, тече по лаптям, крапає з кокошника у щі.
Що ж, запального тобі травня, моя Луганщина. Очищення через вогонь, це не погане очищення. Ті, хто може аналізувати та думати, а це проукраїнські громадяни, вони знайдуть, як себе захистити від психозу, доносів та будуть обачні. А «новоросів» та «нарід бамбаса» хай штормить, он, які гарні запальні знижки на стрижку.
