Ще "свіжі" в пам'яті рядки новин з болота, коли в прибиральниці російського Газпрому вкрали сумочку Діор за 300 тисяч рублів. А сьогодні Газпром скорочує до 2000 свого роздутого штату, бо має шалені збитки. І далі буде.
Нарешті росіяни мали би бути щасливі, коли можуть вискочити на вулицю з бухлом та криком: "а мы говорілі!!!!" Казали, що якщо не підуть війною на Україну, то Україна на них нападе. Ну, дещо схоже й сталося у відповідь? Але виключно у відповідь. І попередня шалено вибухова ніч на росії дає розуміння, КОГО вони взагалі зачепили. Це ми подекуди досі не зрозуміли, хто ми й що ми (вчора ввечері хтось навіть постукав в мої двері, бо почав святкувати "старый новый год" (?????) Вас не набомбилися ще, думаю, щоб ви й досі тягнули сюди цю російську маячню?
Незважаючи на всі наші проблеми, флот росії майже знищено, аналог Моссаду запрацював, перемелено сотні тисяч ворога, а дрони вже навіть здатні доносити КАБи до російських заводів.
Здається, Бісмарку приписують цитату: "весь час здається, що головне ще буде. А воно вже позаду."
Їх населення, особливо москвічі, чий бізнес потерпає від наслідків так званої "сво", чекає, що ось з них знімуть санкції, їх знову почнуть поважати, і вони ще захоплять Київ, і навіть частину Європи.
Але (фактор Трампа взагалі непередбачуваний) за великим рахунком для них багато що скінчилося. Як там буде - але нафтовий та газовий ринки вже займають інші гравці. Військову техніку, яку росія експортувала, тепер скоріше куплять в України. Китай відгризе тихенько території та бізнеси, незалежно від того, чи знімуть з росії санкції, чи ні. Маса недобитих бойовиків хоча би частково повернеться до росії та влаштує там криваву бійню. Двіжуху, так сказати. Населення здоровіше не стане (гроші перенаправили на війну). Розумніше не стане (гроші перенаправили на війну). Забезпеченіше не стане. Тверезіше не стане. Менш токсичне не стане. Деякі речі вже невідворотні.
Ось тут додам фразу з книги, яку зараз читаю, про БЕЗМАЙБУТНІСТЬ.
Чи є майбутнє в росіян? Яке це майбутнє? Якщо хтось вважає, що воно добре - чим це можна обгрунтувати? Бо мені здається, нічим.
Звісно, розуміння доброго в росіян геть інше, ніж у адекватних націй. Але, вибачте, я не вірю в те, що якщо росія не тягне два фронти (Україну й Сирію), то потягне Україну й Німеччину. Україну й Польщу. Бо саме це є добре в їх розумінні. Не потягне. Тому НЕ добре майбутнє в плані економіки, НЕ добре й в плані їх потенційних завоювань. На Жигулі та самокатах можна доїхати до лінії фронту в Україні, але на Європу на самокатах не нападеш.
Справедливе питання й до нас - яке наше майбутнє? Хтось казав, що нас не кинуть, бо вже "вбухали" надто багато грошей. В Афганістан теж щось свого часу "вбухали", а потім кинули цим займатися. Тобто це не гарантія. А що є гарантією?
Чому росіяни крадуть українських дітей? Чому українці вважаються в них досвідченішими спеціалістами з будь-чого? Ще з совку. А тому що у нас мізки працюють швидше, ніж на росії. Тому що навіть в маленькому Вовчанську на кордоні того ранку кидалися на російські автівки, з криками "геть" (привіт Зеленському, що не дав цим людям часу врятуватись, як і Херсону, і Мелітополю, і Бердянську). А в Курську з їх боку ніхто не кидався. Ніхто не пропонував насіння в кишені покласти.
Той Вася з Гєной (умовні росіяни. Вибачте, хто має такі ім'я серед наших, не хотіла)) - не можуть підігнати танкери до берегів Індії чи Китаю, кружляють вдалині, і якір кинути ніде - бо немає в них справжніх союзників. Репутація того, хто кине, викликає зворотню лише відповідь: кинути його також. Відмовитися з легкістю. Вчора дружили - сьогодні йди собі. Як ти - так і з тобою.
Нещасні росіяни, що за весь час свого існування не спромоглися здобути довіру до себе.
Ми - здобули?
Мені здається, що наша Армія - так. Щодо влади - під питанням. Але влада зміниться - ЗСУ буде вічне? І надбання, й сила волі, й навички, й спогади, і досвід. Вірю в це.
Сьогодні в супермаркеті переді мною знервована бабуся, прохає пропустити її вперед з пакунком мандаринів.
- Я хлопцям хочу подарувати. Он вони, зараз поїдуть. Не встигну ж! Їм зараз вітаміни потрібні.
А їх купа на парковці. Каву п'ють. Встигла. Маленька, худенька, з цим пакунком, серед кремезних чоловіків, які ніяково відмовлялися, але зрештою прийняли подарунок. Вона щаслива від цього, абсолютно точно.
Харків сьогодні.
