Нещодавно у “Дзеркалі тижня” вийшов великий матеріал про те, як на українські родовища газу заходять представники російського “Газпрому”. Нахабно і майже не ховаючись, і навіть не маючи дозволів на розробку родовищ від місцевої влади
Виявляється, що люди, які збираються встановити контроль над родовищами у прифронтовій зоні, не просто мають зв’язки із російською газовою монополією, яку Путін давно перетворив на зброю. Вони ще й мають нафтові активі у самій РФ, працювали до великої війни на окупованих територіях, і зараз, вочевидь, заправляють російські танки, які рвуться якраз у напрямку тих родовищ, де ці “бізнесмени” вже почали працювати.
Якщо коротко, то передісторія наступна: активні пошуки газу у Полтавській області почала проводити ТОВ «Бурова компанія «Горизонти». На перший погляд, вона пов’язана з родиною відомих у Західній Україні бізнесменів Козицьких, які традиційно мають неабиякі інтереси на газовому ринку. Один з представників цієї родини — Максим Козицький — з 2020 року очолює Львівську обласну адміністрацію.
Однак це бізнес не лише Козицьких. Адже до цієї групи входить ще одна фірма – ТОВ «Горизонти», яка купила спеціальний дозвіл на Жуківську площу у 2021 році за сміховинні 90 млн грн. І тут вже виявляється, що Козицькі в ній є лише міноритарними акціонерами, а 80% в компанії належить чеському бізнесмену Карелу Комареку і його нафтогазовому холдингу. Ця людина має славу «повноважного представника» «Газпрому» у Центральній Європі.
Ще з 2000-х років Комарек почав плідну співпрацю з росіянами, наприклад, з будівництва у Чехії спільних газових сховищ. Вони збудували найсучасніше сховище газу в Чехії обсягом у 12% від усіх ПСГ країни, причому упродовж 2014-2016 років, коли РФ окупувала Крим, розв’язала криваву війну на Донбасі та відчайдушно шукала шляхи обходу української газотранспортної системи, не шкодуючи грошей.
Власне проекти Комарека були пов’язані саме з тим, щоб допомогти росіянам побудувати альтернативну газову інфраструктуру для зміцнення їхньої присутності у Європі. А далі все традиційно для російської експансії. У Чехії було створено компанію Moravia Gas Storage a.s. З 2013-го та аж до 2024 року 50+% власності належала «Газпрому». Часткою у менш як 50% володіла чеська MND a.s. Комарека.
А в наглядовій раді фірми засідали такі діячі, як, наприклад, Сергій Трегуб – поплічник глави “Газпрому” Міллєра і колишній резидент російського ГРУ в Сирії. А ще Олександр Мєдвєдєв, якого журналісти німецької Welt am Sonntag називали «рукою Путіна, який винагороджує вірних Москві та карає зрадників». Цей ворог України, наприклад, нагороджений медаллю «За освобождение Севастополя и Крыма».
Лише після схвалення 10-го пакету санкцій проти РФ навесні 2023 року холдинг Комарека повідомив про призупинення контракту із «Газпромом». Але до того часу, як співпраця з управління чеським ПСГ була припинена, минуло аж 9 місяців. Навесні 2024 року, внаслідок допемісії акцій частка “Газпрому” у керуючій компанії чеського сховища зменшилася до 3%, а Комареку нібито дісталося 97%. На той момент минуло два роки, як в Україні вирувала повномасштабна війна.
Чому нібито дісталося? Виявилося, що є всі підстави підозрювати, що Комарек виступає звичайним “фунтом” для “Газпрому” і російської влади в цілому. І тепер під його вивісками росіяни намагаються встановити контроль над газовими родовищами у прифронтовій зоні, запустивши у проект на 20% пов’язану з українською владою бізнесову родину Козицьких.
Які це підстави? А дуже прості. Виявляється, Комарек має нафтогазові активи в Росії.
Він ще з середини 2000-х років шукав можливості отримання доступу до російського ринку нафтовидобутку.
На початку 2011 року Комарек отримав у власність нафтовий термінал у Самарській області. Існуюче на той час ООО було перейменоване у «МНД Самара» (актуальна назва ООО "НЕФТЯНОЙ ТЕРМИНАЛ САМАРА"). Його основний напрям діяльності – перевалка нафти та нафтопродуктів. Нафтобаза площею 18 гектарів розташована на правому березі річки Волга у місті Октябрськ, неподалік від Сизрані. У найкоротші терміни було проведено роботи з проектування та реконструкції нафтобази. Проектна потужність комплексу прийому, зберігання та наливу нафти ООО "МНД Самара" до 5 млн. тонн на рік. У тому числі залізничним транспортом перевозиться 3 млн. тонн нафти на рік та 2 млн. тонн на рік річковим транспортом. Комплекс розташований на перетині залізничних та водних магістралей, що дозволяє здійснити вихід до Каспійського та Чорного морів.
Нафтовий комплекс був збудований енергетичною групою ИТЕРА, яка зокрема оперувала нафтопроводом Дружба та на період 2010-х років втрачала ринкові позиції, і в результаті її активи були поглинуті «Газпромом» та «Роснєфтю». Найвірогідніше, саме у співпраці з «Газпромом» Комареку вдалося отримати у власність цей об’єкт. Також отриманням у власність активу в РФ можна пояснити партнерство MND з КХЛ (Континентальною хокейною лігою), про яке згадується у матеріалі «Дзеркала тижня».
В історичних записах реєстрів РФ щодо цього комплексу в контактних даних зазначаються сайт та електронні адреси нафтогазового холдингу MND Комарека. Також з реєстрів відомо, що до 2022 року власником цієї російської фірми була офшорна компанія з Нідерландів MND Samara Holding BV
У свою чергу, за даними публічного звіту компанії MND за результатами 2021 року, MND Samara Holding BV є афільованою з групою Комарека. Тобто, факт, що нафтокомплексом володів саме Комарек, щонайменше до 2022 року, є абсолютно беззаперечним.
Наприкінці 2022 року власник нафтового комплексу формально змінився. На такий самий офшор з Нідерландів, зареєстрований за тією ж адресою, що і MND Samara Holding BV. Що свідчить про те, що Комарек, швидше за все, продовжує лишатися власником цього надважливого об’єкту. Чому надважливого – буде зрозуміло далі.
У мережі можна знайти документ про виконання відомчих та муніципальних програм Октябрьська за 2022 рік. В ньому, зокрема, йдеться про важливість нафтового терміналу MND Samara “з огляду на можливі терористичні дії”. Вірогідно, йдеться про захист нафтового комплексу від дій Сил оборони України – атак дронів ГУР МО та СБУ. Що свідчить про залученість комплексів до забезпечення критичними ресурсами російських військ.
А про те, що російський нафтовий проект Комарека залучений до війни проти України, відомо й українським правоохоронцям.
За даними судових реєстрів України, в 2019 році розглядалася справа за позовом ТОВ «Горизонти», що належить Комареку і Козицьким, через відсторонення від аукціону з продажу спецдозволів на користування надрами. В цій справі йдеться про те, що відсторонення ТОВ «Горизонти» відбулось за поданням СБУ.
Українська спецслужба встановила, що самарський нафтовий комплекс Комарека забезпечував на той час стале функціонування нафтогазової системи РФ, в тому числі, на окупованих українських територіях Донецької та Луганської областей.
Нещодавно журналісти звернулися із запитом до СБУ щодо наведених вище фактів і роботи таких “поважних європейських бізнесменів” на українських родовищах. У спецслужбі заявили, що взяли до уваги цю інформацію, однак наголосили, що “ця робота є таємною, і її результати не розголошуються в інтересах національної безпеки до ухвалення відповідних рішень”. Тож що мається на увазі під “врахуванням інформації” і чи не є це словосполучення синонімом "глибокого занепокоєння" - невідомо.
Маленька деталь. Багатопрофільний бізнесмен Комарек у 2022 році вирішив зайти на лотерейний ринок у Великобританії. Нещодавно The Guardian повідомила, що британські парламентарі ініціювали перевірку цього бізнесмена щодо його міцних зв’язків з росіянами. Тож у Лондоні до нього багато питань, причому цілком публічних. Лише в нас все під завісою таємниці.
Однак точно відомо те, що з багаторічними партнерами “Газпрому” плідно співпрацює український бізнес в особі представників інкорпорованої у владу родини Козицьких. Що дещо нагадує “встановлення даху” за 20% - традиційна схема росіян, особливо на газовому ринку, яка дозволяла їм роками вербувати та корумпувати українських і європейських бізнесменів та чиновників. І от як на все це нам реагувати?
