Якщо розглядати поняття "понти" – як перебільшення, то багато що стає зрозумілим.
Понтуються підвищуючи власну значущість, соціальний статус, можливості.
У політиці – перебільшується власна роль на процеси підготовки та прийняття управлінських рішень.
Так само як люди – понтуються і держави. Впливом на історичні процеси. Статусом на геополітичній карті.
От візьмемо ситуацію, яку зараз малюють нам в Офісі президента.
Наче колективний Захід нагнітає ситуацію.
Перебільшує можливості Росії по вторгненню. А від нас біжать інвестори.
Залишимо за кадром те, що вони, може ж, біжать від інвестиційних нянь Зеленського.
А подивимося лише на понти.
І потрібно розуміти, що адекватні люди (і керівники держав) відділяють мух від котлет. А понти – від оцінки і розуміння ситуації
Захід
1) Розуміння ситуації: знахабнілий Мордор перейшов усі межі і погрожує.
А сите західне суспільство розділене (РашаТудеями, купленими політиками і корисними ідіотами) не має єдності.
Українська влада причарована власним нарцисизмом і тупо брещше.
А українське суспільство – ще у значній мірі надто довірливе.
І у Заходу є 18 альтернатив розвитку ситуації. Від "Путін все відіграє до рівня літа 2020 року" (найоптимальніший варіант) до найстрашнішого – «Путін вдарить по всіх фронтах».
2) Адекватне розуміння підсилене понтами: союзники просто лякають свого обивателя і еліти. Щоб єднати стрій, щоб суспільна думка схилилася до «Дайте українцям зброю», до чіткого розуміння західним суспільством: за поребриком України – варвари.
Україна – щит Європи – треба кувати зброю.
А що трохи перебільшують – для чіткості картини.
Росія
1) У Кремля біда. У них неадекватне розуміння ситуації. Там чомусь припускають, що в Україні ще багато тих, які «путінпрійді». І якщо російські танки підійдуть до Харкова – їх зустрічатимуть хлібом сіллю.
2) Понти профана – на неправильній оцінці власних сил і могутності. І на недооцінці сил противника. Україна готова воювати. Захід готовий допомагати. Паніки немає.
Думаю, у російському генштабі багато хто це розуміє. Але не Путін. І свиті доводиться підігрувати фюреру. Лише натякаючи на «А может нє нада?»
Україна
1) У Зеленського біда. Наш Нарцис профан в управлінні.
Але (це ефект Даннінга-Крюгера) профан вважає себе за покерним столом самим хитрим і фартовим.
Думає, що його понтам усі беззастережно вірять.
Як системний пацифіст – він вірить в те, що війна неможлива. Бо якщо він її не хоче, то не хоче і Путін. Це ж і в його очах навіть видно.
2) Але понтуючись - Зеленський принижує союзників. Типу: тіко я шарю в ситуації, а інші перебільшують.
Хто маладєц? Я маладєц. Він – сам понтуючись – абсолютно не розуміє суті понтів інших людей і країн.
А від його неадекватного бачення ситуації і його кострубатих рішень – може бути зле нам усім.
Понтуйтеся, але адекватно оцінюйте себе. А не як Вовчик.
