"ИНТЕЛЕКТ І ГУМОР" - Олександр Коросташ

"ИНТЕЛЕКТ І ГУМОР" - Олександр Коросташ

ЗЕфанати впевнені, що Зеленський дуже розумний та здібний, тому що шоумен, який заробив мільйони.

А я вважаю, що Зеленський клінічний дурень із повною відсутністю смаку.

А чи можна взагалі виміряти чиїсь розумові здібності?» Виявляється, можна. Ще в середині 60-х років минулого століття вчені Массачусетського технологічного інституту (США) з'ясували, що єдиним показником інтелекту людини є його почуття гумору. Так-так, не кількість дипломів, не кількість прочитаних книг, не наявність вчених ступенів і звань, і навіть не горезвісний IQ, а, - ось що, - якість жарту, над якою сміється людина.

І що наш президент? Беручи участь у веселому перестукуванні по клавішах рояля, корчучи дурні пики і розповідаючи убогі анекдоти «про тещу», Зеленський наочно продемонстрував, якого роду жарти йому здаються вдалими. Чим і обозначив межі власних інтелектуальних можливостей із похідними від них: загальним рівнем розвитку, глибиною особистості, здатністю до адекватного мислення та ступенем психологічної стійкості.

При цьому Зеленський так і не зрозумів, як сильно себе підставив. Дивлячись у регочущий зал, він вирішив, що інтелект оточуючих нічим не відрізняється від його власного і, по простоті душевній, поширив це переконання на все людство. Переконання, звичайно, згубне, яке не має жодного відношення до адекватних, розумних та хитрих людей. Йдеться як про українців, які давно розкусили глупого Зеленського з його безглуздим «Кварталом», так і про численних іноземців. Таких як Мвкрон, Юнкер, Байден, Трамп, Путін і так далі.

В результаті нинішнього президента України ні в світі, ні в Україні всерйоз ніхто не сприймає. Тому він і продовжує жити з прізвиськом «Моніка Зелінські», ЗЕ-влада відчуває постійний кадровий голод, а в Україні тліє соціальний конфлікт, а з «суб'єкта» міжнародних відносин наша держава перетворилася на ганебний «об'єкт».

А під кінець згадайте глибокодумне міркування Зеленського на брифінгу на галявині за ВР.

«Хто я такий – стратегія, чи випадковість?», - з драматичним надривом (і ніби про себе) промовив Зеленський, звертаючись не до журналістів, а прости Господи, у вічність.

Він навіть не розуміє, що виглядає до смішного глупо.

До нього навіть не доходить, що сам він – лише «прикре непорозуміння новітньої історії України», підлий та дурацький спадок якого ми будемо розгрібати не один рік?

Відповіді на ці запитання я не знаю. Тому сподіваюся на неупереджене слідство у справі Зеленського.

Нехай воно вирішує, хто такий Зеленський – наш свідомий ворог, який зраджує Україну відповідно до своїх переконань, або дурень із непомірними амбіціями, якого наші вороги використовували «втемну».