Журнал Time присвятив обкладинку Зеленському
У ньому також вийшов матеріал про президента України.
У матеріалі під назвою Endgame (з англ. — кінець гри, фінал) журналіст Time Саймон Шустер пише, що Зеленський стикнувся з важким дипломатичним викликом на цьому етапі війни.
«Виживання його країни залежить від його здатності зберегти підтримку та симпатії іноземних союзників. Але в міру того, як війна перетворюється на смертельно небезпечну рутину, йому стає все важче утримувати їхню увагу і схиляти на свій бік таких людей, як Трамп».
Я розумію, що США - не Україна. Навіть доволі висока концентрація ідіотизму для них не смертельна. Але, коли чуєш щось на зразок отаких критеріїв оцінки:
«Багато в дипломатії зводиться до простої навички не бути ідіотом»
Мені стає трошки моторошно. Це так Венс заспокоїв критиків Віткоффа.
А потім трошки заспокоївся. За них. Він же що сказав: «не бути ідіотом».
А в нас для цієї усієї катастрофи виявився необхідним критерій «бути ідіотом». Ну, аж так ніхто не каже. Основне для кар'єрного просування не відсвічувати інтелектом на фоні нашого Zе - ну, то це ще гірше...
Але направду, ми вже так наїлися свого «офісу простих рішень», що страшно за союзників, коли в них проростає щось подібне...Zе думав, що замовив укотре круту обкладинку в Тайм. Любить він цю справу. Але про текст домовитися забули. Попередження про фінал дуже красномовне.
Але диявол ховається в деталях.
От ви пригадуєте, як ще весною 2022-го випливло, що в перші тижні вторгнення через весь Київ мчала машина, якийсь час із супроводом, якою привозили на Банкову перукаря. Точніше, в них прийнято казати барбер. І все для того, щоб він щодня підрізав окремі волосники в цьому наскрізь фальшивому образі «мужньої небритості великого лідора, якому не до свого зовнішнього вигляду».
Це немудре й зараз, як посміховисько для всього світу, грає ту саму фальшиву роль. А тоді це було ледь не головниою деталлю державної політики. Може й добре - хоч перші тижні не висовувався з бункера за барберами, більярдом, вином та кінопереглядами й військам не заважав.
То завдяки фотографу Тайм і уважним нашим колегам знаємо, що возять не тільки барбера, але й манікюрницю. Ноготочки, на фоні показушної войовничості, доглянуті й схоже, що навіть підлаковані...
Цікаво, а в нього є хоч щось не фальшиве?
▪︎
Про вчорашні переговори в Саудії інформації малувато, але в заявах із США та від Умерова є одне повне перекриття - це про те, що домовлялися стосовно недоторканності об'єктів паливно-енергетичного комплексу. А ще американці добавили про готовність укласти угоду про перемир'я в Чорному морі. З Україною узгодили, залишилося з рф. Про це сказав радник Волц.
А тепер стежимо за руками. У Джидді вже давніше Єрмак запропонував американцям ще до повного чи 30-денного припинення вогню першочергово проголосити перемир'я в трьох сферах:
1. Повітряне - заборона ударів ракетми та дронами вглиб територій одне одного.
Дуже важливо для України.
2. Морське перемир'я - припинення нанесення взаємних ударів у Чорному морі.
Якийсь треш.
Ми все жорсткіша там дістаємо ворога.
Є нові можливості й похвальби вдарити по Керчинському мосту. Таке "перемир'я" критично важливе для раші - вони хочуть повернути свій флот у Севастополь. Але чомусь про це попросила українська (а це точно українська?) сторона.
3. Енергетичне перемир'я. Незрівнянно важливіше для рф.
Після звільнення Мустафи Наєма в охороні енергооб'єктів почали наводити якийсь лад. Нині багатократна диспропорція на користь України.
А в раші астрономічні втрати. У них безумовний інтерес.
Але всі ці три пропозиції озвучила наша сторона. Далі вже Трамп від себе їх прередав путіну (чи той не був справжнім автором цих ідей?) Ніби погодили.
Що маємо тепер?
Дві вигідні раші пропозиції підтримані, єдина необхідна для збереження життя українців про повітряне перемир'я взагалі не згадується. Зате Умеров і укрсучвлада звітують про дуже успішні переговори.
Перепрошую, в мене неделікатне питання: а яку країну представляє так звана «українська делегація»?
Ще є від американців додаткові деталі.
Волтц добавив, що з рашею обговорять тему повернення українських викрадених дітей - це вже після узгодження з укрделегацією.
А друга стосується «лінії контролю» - це ж територіальне питання.
То карту розглядали й з нашими все узгодили ще під час приїзду Єрмака із Сибігою.
Там у наших заперечень проти втрати п'ятої частини України не виникало. А Умеров про всі ці узгоджені питання змовчав. Тільки про енергетику...
За словами Волтца це все має виглядати, як «заходи для підтримання миру, заморожування поточних позицій і зміцнення довіри».
Ну, ви все зрозуміли?
▪︎
Результати переговорів мені все більше нагадують таке цікаве порівняння від нашого дипломата Костянтина Єлісєєва, який організовував давніші й дуже успішні Мінські й Нормандські домовленості.
Якось він охарактеризував динаміку тодішніх подій наступним чином:
«Спершу все було надзвичайно важко, і за столом переговорів було три проти одного – Німеччина, Франція, росія проти України.
Але ми вправно попрацювали і ситуація стала:
три проти одного – Німеччина, Франція, Україна проти росії».
От за аналогією з тим часом можу оцінювати, що сьогодні знову маємо в переговорах ті самі три проти одного: росія, укрвлада з її переговорниками та США проти України.
На жаль, такі непривабливі обставини можуть виявитися ще й умисно створеними, але на той випадок, якби все ж виникла хоч капелька доброї волі, є й люди, які вміють, і поради, як усе це виправити. Бо досвід підказує, що нема безвихідних ситуацій, є тільки зла воля та затяте небажання ним (досвідом) скористатися…
Тарас Чорновіл
