Дійшло до того, що свій голос подав очільник Спілки військовослужбовців бундесверу Андре Вюстнер, заявивши, що постачання техніки, яка, до слова, припадає пилюкою на складах, схоже на "канібалізм", тобто самопоїдання армії ФРН.
Не скажу, що Берлін вже геть зовсім відмовився від участі в антипутінській коаліції, у всякому випадку, знаємо, що ФРН таки подарувала Україні САУ Panzerhaubitzen 2000, 155-мм артилерійські снаряди, протидронові гармати та сенсори, а також автоінжектори. Але це відбувалося настільки обережно і вимушено, що викликало підозри у певному "зовнішньому" стимулюванні. Зрештою, бундесканцлер Шольц опосередковано визнав, що так було насправді, заявивши, що Берлін спочатку позирає, що дають інші, зокрема США, а потім ухвалює рішення.
Але заява про "канібалізм"! Посол Мельник незвично делікатно висловився з цього приводу: "Ви описуєте військову допомогу Україні, що зазнала нападу, як "канібалізацію" збройних сил Німеччини? Що це за жахливі терміни? Вам варто отямитися й вийти з цього затьмарення".
Затьмарення направду таки трапляється. Бо якщо у Спілці військовослужбовців бундесверу досі не втямили, що поки українські Збройні сили відчайдушно боронять власну країну, доти німецькі вояки можуть розслабитися. Вони вже доволі "розслабилися", і якщо Вюстнер цього не знає, то хай підніме у канцеляріях військових частин тисячі рапортів офіцерів, які не бажають продовжувати кар'єру, оскільки "не думали, що може дійти до війни". Це непряма відповідь на, здавалося б, риторичне запитання Єжи Лєца, чи трапляються серед канібалів вегетаріанці? Таки трапляються, принаймні у бундесвері таких – майже 50 відсотків.
Але коли заглибитися у джерела "канібалістичних заяв" Андре Вюстнера, то можна з'ясувати, що вони не є випадковими. 2021 року він вступився за звільненого міністеркою оборони очільника спецпідрозділу бундесверу (KSK) Маркуса Крейтмапа, Формальним приводом було потурання цього офіцера корупції та крадіжкам у своєму підрозділі, але насправді Аннегрет Крамп-Карренбауер дала Крейтмапу "вовчий квиток" за його скандальні висловлювання, які дивним чином корегувалися з поглядами ультраправих, зокрема "Альтернативи для Німеччини". Про зв'язки останньої з російськими спецслужбами писати навіть не доводиться.
До арсеналу "німецьких вивертів" слід також додати намагання применшити воєнну потугу Росії. Недавно чинна міністерка оборони Крістіне Ламбрехт заявила, що Україна не потребує настільки потужної збройної підтримки, оскільки "уявлення про те, що російські сили мають у своєму розпорядженні фактично необмежені військові засоби... не відповідає дійсності". Така легковажність допустима для рафінованих політиків, які, можливо, не мають аналітичних довідок про московський військовий потенціал (попри зневажливі оцінки, ми направду не знаємо мобілізаційних ресурсів, не кажучи вже про те, що Прігожин інтенсивно їздить в'язницями, рекрутуючи в'язнів, серед них – і канібалів). Ми лише можемо припускати, наскільки заповненими є військові склади РФ, хай навіть з совєтським мотлохом, що таки стріляє). Не хотів би ототожнювати позицію міністерки зі співголовою партії, до якої вона належить (СДПН) Ларсом Клінґбайлем, який наголошує на одностайному рішенні урядової коаліції відмовити Україні у танках Leopard II. Знову ж таки – під надуманим приводом того, що, мовляв, українці не здатні хутко освоїти таку премудру техніку. А що він має казати, коли генсек СДПН Кевін Кюнерт боягузливо рече: "Ми не хочемо спонукати Росію діяти ірраціонально і нападати на зовсім інші країни"
Й тут все просто. Причому про це пишуть самі німці. Наприклад, Bild відверто називає Кюнерта "Міні-Газ-Ґердом ("Газ-Ґерд" – зневажливе поганяло Герхарда Шрьореда).
Направду, має рацію міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау, коли каже про надії Німеччини на те, що Москва таки переможе Україну. "Масштаби й темпи підтримки України Німеччиною демонструють ознаки навмисного зволікання. Ніби намір полягає у тому, аби – незалежно від результату цієї війни – німецько-російські відносини постраждали якомога менше", – заявив він. І прямо звинуватив Берлін у тому, що Путін таки зважився на повномасштабне вторгнення. "Замість реакції було ухвалене рішення побудувати ще одну гілку газопроводу Північний потік. Це, безумовно, один із чинників, які спонукали Росію продовжувати політику агресії та завоювань".
Тому, якщо вже канібалізм, то дозволю ще раз процитувати фразу Лєца: "Ми можна вважати прогресом, коли людожер користується виделкою і ножем?".
