Траса Київ-Одеса - яскравий приклад "якості" того, що зараз будують в нашій країні.
Але я хочу запитати про інше:
А що залишиться після розвалу цього карткового будиночка?
- Величезна кількість тих самих доріг, які треба буде ремонтувати вже скоро, а не через заявлені кілька років їх гарантійного сроку. І якщо цей ремонт станеться ще за часів цієї влади, то ми отримаємо ще одну статтю витрат - на ямковий ремонт нових доріг, а не тільки старих. Ремонтувати ями можна безкінечно, причому, якщо я не помиляюсь, за сценарієм з фільму "Слуга народа" - там де жінка-ремонтник за ті гроші, що до неї дійшли зверху, просто засипле щебня у ту яму.
Можливо, це буде й краще, ніж на росії - там ями навіть старими килимами застеляють. Чи гнилою картоплею - гугл видає такі ноу-хау по-російськи. Але ж хіба це нормально - скочуватись до російського рівня?
- Знищений малий та середній бізнес. Бо він не безкінечний - хтось не витримує навантаження, закривається, і в таких умовах нових бізнесів відкриється чи виросте у щось стабільне набагато менше, ніж хтось у офісі президента очікує. Доречі, витрати на цю владу зросли десь на 45% порівняно з витратами на стару адміністрацію президента, і ми вже дійсно можемо називати речі своїми іменами - кожен з нас утримує таку владу своїми грошима, і це утримання дорожче, ніж утримання власних батьків чи дітей.
- Борги. Населення, яке обрало нам цей "подарунок" до влади, часто не знає, де й що береться. Коли влада залазить до їх кишень - це видно. А коли до кишені Китаю, наприклад - то пересічні громадяни не розуміють, що в ту кишеню доведеться повертати гроші саме їм. І це стане видно згодом.
Коли борги Януковича повертав Порошенко - населення списало все на "забаганки бариги". Коли борги Порошенко довелося повертати Зеленському - то хоча б економіка зростала та інвестори заходили. А походження займів та їх структура мала прозорість. Але коли борги Зеленського буде повертати наступний президент (сподіваюсь, що зміна влади відбудеться, й на краще) - то щоб не було так, як у нас в Харкові. Виявилося, що Кернес за життя заклав російському банку і будівлю міської ради, і кіноконцертні зали, й іншу нерухомість. А ми можемо прокинутись без найважливіших Україні ресурсів та об'єктів.
- Найстрашніше - це саме політичні руйнування. Бо економіку можна відновити - була б незалежна країна. І були б мізки хоч у чверті населення, завдяки яким багато що можна відбудувати. Які інвестиції можна, наприклад, залучити до російської колонії? На яких умовах? І хто з вагомих інвесторів погодиться тут працювати в такому разі?
Мені потрапила на очі світлина з Ізраїлю, де кількасот людей посеред пісків займаються визначенням ділянок. Згодом там виросте місто Тель Авів. А поки що купа людей, піски, і більше нічого. І я чомусь позаздрила їм - бо будувати щось величне, стабільне, якісне - це історична подія, від цього дух захоплює. Від розуміння, що стоїш на початку нової історії.
Ось як у нас. Ще кілька років тому.
